Page 71 - 6875

Японії щодня контролює банківські баланси і щомісяця одержує звіти з прогнозними
розрахунками обсягів активних та пасивних операцій.
Центральний банк Японії, відповідно до загальноекономічної ситуації в країні,
вносить свої пропозиції в плани банків чи накладає обмеження на обсяги їхньої кредитної
діяльності.
Високий рівень економічного розвитку Японії, стабільність національної валюти
сприяє тому, що японська ієна дедалі більше використовується як світова резервна і
розрахункова валюта. Причому в азіатському регіоні цю роль вона виконує по суті
монопольно.
Програма страхування депозитів у Японії запроваджена в 1971 р. і контролюється
Федеральною корпорацією страхування депозитів. У разі банкрутства кредитно-фінансового
інституту сума страховки повинна покривати до 10 млн. ієн на одного вкладника.
Діяльність небанківських кредитно-фінансових установ Японії регулюється Агенцією
фінансовій послуг Японії, Комісією з цінних паперів і нагляду, Радою публічних рахунків та
аудиторського нагляду. Всі згадані державні органи підпорядковані Міністерству фінансів
Японії.

11.3. Особливості та склад кредитної системи
Головні особливості кредитної системи Японії наступні:
- висока ступінь концентрації та централізації капіталу;
- жорстка регламентація банківської діяльності;
- спеціалізація банківських інститутів на певних видах діяльності.
Грошово-кредитна система Японії складається з Центрального банку, комерційних
банків та небанківських кредитно-фінансових інститутів.
На першому рівні грошово-кредитної системи знаходиться Центральний банк Японії.
Йому належить виключне право емісії банкнот, він здійснює грошово-кредитну політику,
регулювання економіки та касове обслуговування державної казни.
Комерційні банки в Японії поділяються на універсальні та спеціалізовані. Операції
комерційних банків законодавчо регламентовані. Комерційний банк має бути організований
у формі акціонерного товариства і мати статутний капітал не менше ніж 1 млрд. ієн.
Комерційний банк не має права на діяльність без спеціальної ліцензії Міністерства фінансів.
Для одержання такої ліцензії засновники повинні забезпечити відповідність капіталу, активів
і пасивів банку встановленим нормативам, мати необхідний досвід і знання.
До універсальних комерційних банків Японії належать міські й місцеві (регіональні)
банки.
Міські банки — це найбільші банки Японії з розгалуженою мережею філій, які також
входять до групи найпотужніших банків світу. Вони мають тісні контакти з промисловими і
торговельними компаніями. Міськими банками контролюється діяльність багатьох інших
фінансово-кредитних інститутів. Міські банки — основні постачальники коштів у ті галузі
японської економіки, які розвиваються високими темпами, особливо в експортні.
Місцеві (регіональні) банки — це переважно дрібні й середні за масштабами операцій
банки, які можуть відкривати філії тільки в тій префектурі Японії, де розташована їхня
головна контора.
До спеціалізованих комерційних банків країни належать Експортно-імпортний банк
Японії, Японський банк розвитку та трастові банки.
Експортно-імпортний банк Японії (заснований у 1950 р.) кредитує підприємства
Японії для зовнішньоекономічної діяльності, зазвичай, на термін від 6 місяців до 5 років (в
окремих випадках термін кредиту може становити 15-20 років). Статутний капітал повністю
належить державі.
Японський банк розвитку (засновано 1951 р.) здійснює довгострокове кредитування
промисловості, особливо тих галузей, які є ризиковими з погляду приватних банків.
Трастові банки — це спеціалізовані установи, діяльність яких спрямована на
здійснення довірчих та інвестиційних операцій.

70