Page 70 - 6875

установи визначені спеціальним законом від 1942 p., основні зміни до якого вносилися в
1979 та 1998 pp. Відповідно до закону 1942 р. основний капітал Банку Японії визначений у
розмірі 100 млн. ієн: 55% капіталу належить державі, 45% — акціонерам (фінансовим
інститутам, страховим компаніям тощо). Акціонерам були гарантовані дивіденди в розмірі
4%, які за умови високої прибутковості банку могли бути переглянуті до 5%. Інша частина
прибутку надходила до державного бюджету Японії.

Правління банку

Філії (33) Відділення (13) Представництва (6)

Рис. 11.1 - Організаційна структура Банку Японії

Правління банку — головна ланка організаційної структури установи. Відповідно до
закону про Центральний банк Японії, що діє з квітня 1998 p., на правління банку покладено
загальне й оперативне керівництво банком. До складу правління входять дев'ять осіб. Голова
і двоє його заступників призначаються Кабінетом Міністрів Японії за згодою з обома
палатами парламенту.
Шістьох членів правління банку призначає Кабінет Міністрів Японії. Кандидатури на
інші керівні посади затверджує міністр фінансів після відповідного подання правління банку:
виконавчих директорів — терміном на чотири роки, радників — на два роки. Ревізори
призначаються Кабінетом Міністрів на чотири роки.
На засіданнях правління банку в разі потреби можуть бути присутні представники
уряду. Вони мають право вносити на розгляд правління свої пропозиції і давати оцінку
грошово-кредитній політиці Центрального банку Японії, однак остаточне рішення приймає
правління.
Міністр фінансів затверджує бюджет банку. Кожні шість місяців банк звітує перед
парламентом щодо грошово-кредитної політики, проте розробляє й проводить її як
незалежний інститут.
Головний офіс банку знаходиться в Токіо. В країні функціонує також 33 його філії та
13 відділень, і ще 6 представництв знаходяться в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Франкфурті-
на-Майні та Гонконгу.
Банк має монополію на випуск банкнот, а обсяг банкнотної емісії встановлюється
міністерством фінансів і погоджується з урядом.
Одним із найважливіших завдань Банку Японії є забезпечення безперервного
функціонування системи розрахунків між кредитними організаціями.
Банк як фінансовий агент уряду керує від його імені державними фондами, займається
валютно-фінансовою діяльністю, спрямованою на стабілізацію валютного курсу ієни.
Кредити уряду надаються шляхом підписки й андеррайтингу державних цінних паперів.
У сфері міжнародних фінансів Центральний банк Японії за згодою міністра фінансів
може здійснювати купівлю-продаж валюти, кредитування, проводити операції від імені
закордонних банків й інших організацій із метою розвитку співробітництва з ними.
Банк також повинен контролювати кредитну сферу й забезпечувати безперебійне
функціонування системи платежів і розрахунків шляхом надання кредитів на обмежений
термін кредитним організаціям.
Основні важелі грошово-кредитної політики Банку Японії:
- встановлення облікової ставки;
- встановлення обсягів купівлі-продажу облігацій і векселів;
- проведення обов'язкового резервування;
- регламентування операцій з іноземною валютою;
- здійснення нагляду за банківською діяльністю.
Взаємодія центрального банку як банку банків із іншими кредитно-фінансовими
інститутами виявляється в постійному моніторингу їхньої діяльності. Центральний банк
69