Page 75 - 6875

12.1. Історичні передумови створення Європейської системи центральних банків
12.2. ЄЦБ: статус, функції та структура
12.3. Інструменти монетарної політики ЄЦБ

12.1. Історичні передумови створення Європейської системи центральних банків
Банківська інтеграція в Західній Європі формувалася задовго до створення
Європейського Союзу (ЄС) і починалася з елементів валютної інтеграції. Римському
договору, що закріпив його створення, передували угода про багатосторонні валютні
компенсації між Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом і Німеччиною,
яка приєдналася до них з 1947 р.
Європейська банківська система, започаткована ще в перші повоєнні роки, є
результатом і водночас одним з важливих інструментів європейської інтеграції та
Європейської валютної системи.
На першому етапі валютні угоди між країнами Західної Європи укладалися переважно
на двосторонній основі. На підставі цих угод здійснювалися: взаємне регулювання
платіжних балансів, безготівкові розрахунки, обов'язковий залік взаємних вимог і
зобов'язань, пільгове кредитування.
Наступним етапом в еволюції валютних відносин стало функціонування у 1950-1958
роках Європейського платіжного союзу (ЄПС), який розвивався на багатосторонній
кліринговій основі. Цей союз об'єднував 17 країн Західної Європи. Розрахунки у його межах
здійснювалися за допомогою умовної грошової одиниці, яка за золотим вмістом
прирівнювалась до 1 амер. дол. Ця одиниця стала прототипом європейської валютної
одиниці, а ЄПС - прототипом Європейської банківської системи.
Підписання в 1957 р. Римської угоди про утворення Європейської Економічної
Співдружності (ЄЕС) започаткувало наступний етап у розвитку валютних відносин. 31 січня
1959 р . почав функціонувати Європейський валютний союз (ЄВС), у якому продожували
співробітництво усі 17 країн, що входили до колишнього ЄПС. Згодом зі структури ЄВС
виокремився Валютний союз країн-учасниць Спільного ринку. Програма створення цього
союзу була розроблена спеціальною комісією, яку очолював колишній прем'єр-міністр
Люксембургу П. Вернер. Після прийняття 22 березня 1971 р. цієї програми Радою Міністрів
ЄВС зазначений документ отримав назву "План Вернера", реалізація якого мала важливе
значення у розвитку Європейської банківської системи і була розрахована на 10 років - до
1980 р.
На першому етапі (1971-1974 pp.) передбачалися звуження меж коливань валютних
курсів спочатку до ±1,2 %, а потім до 0 %, запровадження повної взаємної оборотності
валют, уніфікація валютної політики на основі її гармонізації й координації, узгодження
економічної, фінансової та грошово-кредитної політики. Другий етап (1975-1976 pp.) мав
характеризуватися завершенням зазначених заходів. Основою третього етапу (1977-1979 pp.)
мали стати: передача наднаціональним органам ЄС деяких повноважень, що належали
національним урядам, створення європейської валюти з метою вирівнювання валютних
курсів і цін на базі фіксованих паритетів.
Незважаючи на деякі зрушення в інтеграційному процесі, "План Вернера" не був
реалізований.
Тривалий застій у створенні Європейської банківської системи продовжувався із
середини 70-х до середини 80-х років.
Наступна спроба створити Європейську банківську систему була пов'язана з
трансформацією Європейського валютного союзу у Європейську валютну систему. У квітні
1989р. Радою ЄС було схвалено «План Делора», який передбачав поетапну трансформацію
Європейської валютної системи в Європейський валютний союз - утворення спільного для
країн-членів ЄС Європейського центрального банку і заміну в перспективі національних
грошових одиниць єдиною валютою співтовариства.

74