Page 12 - 6875

ставок у короткостроковому періоді може спричинити зростання попиту і цін. І лише за
умови, що ці заходи активізують інвестиції, зростання виробництва, буде забезпечене
збільшення пропозиції, яке зупинить зростання цін і стабілізує їх. Проте для цього потрібен
тривалий проміжок часу.
Тактичні цілі — це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання
ключових економічних змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного
курсу, для досягнення проміжних цілей. Вони мають короткостроковий, оперативний
характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.
Характерними ознаками тактичних цілей є їх короткостроковість, реалізація їх
оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність та певна
суперечливість. Ці особливості істотно ускладнюють вибір та механізми реалізації тактичних
цілей. Так, якщо зміна маси грошей впливає на зміну сукупного попиту і зачіпає всю
макроекономіку, то зміни процентної ставки та валютного курсу можуть впливати не тільки
на сукупний попит, а й на інтереси певних груп економічних суб'єктів і зумовлювати
структурні зміни в економіці.

2.3. Типи грошово-кредитної політики
Залежно від стану господарської кон’юктури центральний банк може реалізовувати
два основні типи грошово-кредитної політики, що справляють протилежний вплив на
динаміку грошової маси: рестрикційна (політика «дорогих грошей») та експансійна (політика
«дешевих грошей»).
Рестрикційна спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня
процентних ставок і гальмування процесів зростання грошової маси в обороті.
При політиці грошово-кредитної рестрикції допускається різке, не досить зважене,
обвальне скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого гроші стрімко «дорожчають»,
сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і різке падіння економічної
активності. Цю політику називають політикою дефляції. Зважаючи на її негативні наслідки,
уряди стараються уникати відвертої політики дефляції, а допускають лише повільне і
незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, яке називають політикою
рефляції.
Експансійна супроводжується розширенням обсягів кредитних операцій. При
експансійній політиці допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей,
через що гроші стрімко «дешевіють». Наслідком такої політики неминуче стає інфляція,
темпи якої швидко зростають, у зв'язку з чим її ще називають політикою інфляції. Більш
доцільною і широко застосовуваною є політика повільного, контрольованого зростання
грошової маси і м'якого зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на
заданому рівні, Цю політику називають політикою дезінфляції.

2.4. Інструменти грошово-кредитної політики
Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми,
методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним
контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної
політики.
Світова практика монетарної політики нагромадила значний досвід використання
певних інструментів грошово-кредитного регулювання економічних процесів. Усі їх можна
поділити на дві групи:
- інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси;
- інструменти прямого впливу.
Інструменти опосередкованої дії — це регулятивні заходи впливу центрального банку
на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають
подальшу поведінку суб'єктів ринку. Інструменти опосередкованої дії ще називають
ринковими, оскільки, застосовуючи їх, центральні банки проводять операції за ринковими
цінами і на добровільних засадах. ЦБ використовує такі інструменти: операції на відкритому

11