Page 17 - 6875

- а з іншого, — виникає необхідність у специфічній формі підприємницької
діяльності, пов’язаної з нагромадженням і розподілом тимчасово вільних коштів суб’єктів
ринку.
Загалом, кредитну систему можна розглядати у двох аспектах: широкому і вузькому
значенні.
У широкому розумінні кредитну систему тлумачать як всю сукупність відповідних
інститутів, механізмів, форм і методів кредитування, а також фінансових і комерційних
установ, що обслуговують реалізацію кредитних відносин.
У теорії існує 2 підходи до визначення сутності КС в широкому розумінні:
1) як сукупність банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які здійс-
нюють мобілізацію грошових ресурсів і надають їх у позику.
2) як сукупність кредитних відносин , їх форм і методів реалізації та інститутів, за
допомогою яких ці відносини функціонують.
У вузькому розумінні термін «кредитна система» ототожнюється з поняттям
«банківська система».
Функції кредитної системи:
а) організація кредитних відносин через кредитні установи, які акумулюють
тимчасово вільні кошти і надають їх у позику для розвитку виробництва і розширення
торгівлі;
б) управління та врівноваження відповідних грошових потоків, що створює особливу
форму підприємницької діяльності;
в) технічна організація руху грошових коштів у економіці, яка здійснюється
інститутами кредитної системи як посередниками у забезпеченні руху коштів між різними
суб'єктами ринку.

3.2. Етапи розвитку та структура кредитної системи
На різних етапах суспільного розвитку склад кредитних установ зазнавав змін
відповідно до еволюції кредитних відносин. Етапи цього розвитку (еволюції) кредитних
відносин можна визначити так:
1. Найпростіші форми кредитних відносин, що реалізуються між кредитором і
позичальником без участі посередників.
2. Виникнення посередників, що виконують банківські функції, акумулюючи
тимчасово вільні кошти і надаючи їх у позику, а також здійснюючи розрахунки між різними
суб'єктами ринкових відносин.
3. Поява й розвиток спеціалізованих фінансових посередників, що здійснюють
обслуговування тих сегментів ринку, які не зайняті банками.
4. Створення єдиного регулюючого органу кредитної системи — центрального банку,
що виконує функції управління процесами організації кредитно-розрахункового й
фінансового обслуговування господарства.
Кредитна система передбачає впровадження ієрархічної побудови її інституцій на
певних рівнях, що дозволяє забезпечити чітку організацію взаємодії різних ланок кредитної
системи, регулювання її діяльності для певного задоволення потреб економіки країни.
Типовою для більшості промислово-розвинених країн є чотирьох рівнева кредитна
система:
1. центральний банк;
2. банківській сектор — комерційні банки;
3. страховий сектор:
- страхові компанії;
- пенсійні фонди;
4. спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи:
- інвестиційні компанії;
- фінансові компанії;
- благодійні фонди;

16