Page 11 - 6875

2.3. Типи грошово-кредитної політики
2.4. Інструменти грошово-кредитної політики

2.1. Загальне поняття про монетарну політику
Грошово-кредитна політика (або монетарна політика) — це комплекс, спрямованих на
досягнення цілей монетарної політики, регулювання макроекономічних процесів, які
здійснює центральний банк з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи
економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили.
У вузькому розумінні ГКП — урядова політика впливу на кількість грошей в обороті.
У широкому розумінні ГКП — один із секторів економічної політики вищих органів
державної влади.
Розрізняють стратегічну і поточну монетарну політику.
Стратегічна грошово-кредитна політика визначає і формує грошову систему і основні
принципи грошово-кредитного регулювання країни і є прерогативою парламенту і уряду.
Інструментами стратегічної грошово-кредитної політики є всі закони, розпорядження,
приписи, укази і директиви, що стосуються пропозиції грошей. Довгострокові грошово-
політичні цілі та інструменти, а також носії грошової політики задаються стратегічної
грошово-кредитною політикою.
Поточна грошово-кредитна політика становить комбінацію цілей і засобів,
призначених для регулювання економічних процесів, і є прерогативою ЦБ. Основним носієм
поточної грошово-кредитної політики є ЦБ країни, який діє відповідно до закону про ЦБ.
Крім цього, деякі функції поточної кредитної політики можуть виконувати федеральне,
обласні, республіканські і муніципальні уряду.
Об'єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики,
є такі змінні грошового ринку:
- пропозиція (маса) грошей;
- ставка процента;
- валютний курс;
- швидкість обігу грошей та ін.
Залежно від економічної ситуації в країні об'єктом монетарного регулювання може
бути вибрана одна з них чи навіть кілька одночасно.
Суб'єктами грошово-кредитної політики є:
- банківська система — центральний банк і комерційні банки;
- урядові структури — Міністерство фінансів або казначейство, органи нагляду за
діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а
також інші установи.

2.2. Цілі грошово-кредитної політики
Цілі ГКП — завдання, які ставляться монетарними владними структурами і
вирішуються монетарними методами
Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні й тактичні.
Стратегічні — кінцеві цілі загальноекономічної політики держави.
Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін,
збалансування платіжного балансу.
Проміжні — досягнення такого стану деякими економічними змінними, що сприятиме
досягненню стратегічних цілей.
Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін,
стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом
ринкової кон'юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна ринкової
кон'юнктури в напрямі, який визначається стратегічною ціллю.
Характерною особливістю проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі
часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність. Так,
пожвавлення кон'юнктури ринку через зростання маси грошей чи зниження процентних

10