Page 7 - 6869

горизонти, які звичайно відповідають ступеням (кліматолітам)
загальної шкали. Інтервал 1,65 – 0,8 млн. років, виділяється як
самостійний розділ еоплейстоцену. У Західній Європі цей
інтервал відносять до нижнього плейстоцену, а відклади
вважають середньоплейстоценовими. В еоплейстоцені в
міжрегіональній схемі (1986) ступені (горизонти) не виділено,
хоча в багатьох регіональних схемах вони існують.
Суттєва різниця четвертинної системи від решта систем
фанерозою зумовила використання певних методів
дослідження та специфіку комплексу розроблюваних проблем.
Особливості четвертинної системи обумовили виникнення
самостійної галузі науки – четвертинної геології.
Антропоген - найкороткотриваліший з усіх геологічних
періодів – 2,6 млн. р. За рішенням Міжнародної
стратиграфічної комісії (січень 2008) антропоген розчленовано
на дві епохи – плейстоцен і голоцен.

Наукове вивчення
Четвертинна геологія – розділ геології, що вивчає
систему четвертинних відкладів і відповідний їм період історії
Землі, що почався приблизно 2,6 млн. років тому і триває досі.
Розуміння важливості вивчення четвертинних відкладів
прийшло не одразу. Довгий час четвертинні осади вважалися
лише наносами, що приховують більш древні породи. У
самостійну формацію їх виділив наприкінці XVIII століття
італійський вчений Джованні Ардуіно, коли він розділив всі
гірські породи на первинні, вторинні, третинні (відповідні у
сучасному розумінні палеозойським, мезозойським і
кайнозойським відкладам).
Наймолодші відклади він запропонував називати
«четвертинними підрозділами гір». У 1888 році на
геологічному конгресі було офіційно затверджено термін
«четвертинний період». Але серйозний розвиток науки
почався лише в 1920-1930-х роках XX століття. В 1928 році
була створена особлива міжнародна організація – асоціація з
вивчення четвертинного періоду Європи, яка пізніше була
перетворена в Міжнародний Союз із вивчення четвертинного
періоду. Кожні чотири роки він організовує міжнародні
конгреси.

6