Page 6 - 6869

ЛЕКЦІЯ №1
ЛІТОЛОГІЯ ЧЕТВЕРТИННИХ ВІДКЛАДІВ – НАУКА
ПРО СУЧАСНІ ПРОЦЕСИ ОСАДКОНАКОПИЧЕННЯ,
РЕЧОВИННИЙ СКЛАД АНТРОПОГЕНОВИХ
ВІДКЛАДІВ, ОБЛАСТІ ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ

Геохронологія четвертинних відкладів
Історія дослідження
Вперше четвертинні відклади були виділені в самостійну
групу в середині XVIII ст. У1760 р. італійський вчений Дж.
Ардуіно розділив усі гірські породи на 4 групи, наймолодші з
яких назвав «четвертинним підрозділом гір». У 1825 р.
французький вчений Ж. Денуай запропонував виділити"
післятретинні відклади в особливу четвертинну систему. У
1830 р. Ч. Лаєль увів термін «найновіші» відклади, а у 1832 р.
запропонував термін «плейстоцен» для позначення відкладів
тільки льодовикового періоду, включаючи сучасні. У
подальшому термін «плейстоцен» закріпився в розумінні
Форбса, а для післяльодовикових (чи сучасних) відкладів
П.Жерве увів термін «голоцен».
Назву антропоген вперше вжив у 1922 р. російський
геолог О.П. Павлов, який за її змістом (період людини)
відобразив принцип виділення та основну особливість.
Систему відкладів антропогену назвали, англійський геолог В.
Букланд (1823) – делювієм, французький геолог Ж. Денуайє
(1828) – четвертинною. Назви делювій (букв. – потоп) і
четвертинна система («Четверта фаза творіння») виникли в
зв'язку з біблійними уявленнями про історію Землі.
У 1953 році рішенням Міжнародної стратиграфічної
комісії у четвертинному періоді виділено 4 основні підрозділи
нижньо-, середньо-, верхньочетвертинні та сучасні. За
тахеометричним рангом вони нижче ярусу і зони, оскільки вся
четвертинна система за своїм об'ємом відповідає одній зоні
Globorotalia truncatulinoides.
У 1959 р. В.О. Зубаков та II. Краснов запропонували
стратиграфічну класифікацію четвертинної системи з деякими
змінами прийняту в 1973 р. Нижче зони виділено розділ, ланка
відповідає основним підрозділам схеми (1963), ступінь (чи
кліматоліт), стадіал, рівень (або нашарування) У регіональних
стратиграфічних схемах як основні підрозділи виділяються

5