Page 54 - 6869
P. 54

ЛЕКЦІЯ №10,11
                                     ХАРАКТЕРИСТИКА МОРСЬКИХ ОСАДКІВ

                                            Загальні відомості і класифікація
                                  Морські  осадки  для  дослідження  добувають  з  дна  за
                            допомогою  спеціального  приладу  –  трубки,  котру  опускають  за
                            допомогою  троса  і  яка  врізається  в  осадок,  а  при  підніманні
                            закривається знизу. Донедавна таким способом отримували проби
                            довжиною до декількох сантиметрів. В теперішній час є прилади, які
                            відбирають зразки осадків довжиною до 30 м і більше.
                                  Осадки в морях та океанах утворюються за рахунок матеріалу,
                            що  приноситься  ріками  і  вітром  з  суші  з  незначними  домішками
                            продуктів  острівних  і  підводних  ефузивів.  Розподіл  осадочного
                            матеріалу  в  морях,  який  приноситься  у  вигляді  грубих  уламків  і
                            завислих  твердих  частинок,  регулюється  динамікою  морського
                            середовища,  тобто  рухом  морської  води.  Розподіл  матеріалу,
                            принесеного  у  розчинах,  залежить  від  багатьох  властивостей
                            морського середовища. Ті речовини, які важко розчиняються у воді
                            (Si, Al, Fe і ін.), випадають в осадок недалеко від берега і розносяться
                            разом  з  іншим  матеріалом  механічним  шляхом.  Речовини,  які
                            залишились  у  розчинах, випадають  в осадок  там,  де  є  сприятливі
                            фізико-хімічні умови для осідання та накопичення в результаті дії
                            хімічних реакцій та відмерлих організмів.
                                  Вперше сучасні морські осадки (глибоководні та їх різновиди)
                            були  описані  наприкінці  ХІХ  ст.  Мерреєм  і  Ренаром,  які
                            досліджували  зразки  відібрані  експедицією  корабля  Челенджер.  В
                            основу  запропонованої  ними  класифікації,  покладена  глибина
                            басейну і віддаленість від суші. Таким чином, виділені три головні
                            області осадконакопичення у морях:
                                  1)  мілководна  або  літоральна  до  30-50  м  та  неритова
                            (шельфова) з глибинами до 200 м;
                                  2) глибоководна або батіальна з глибинами до декількох тисяч
                            метрів, але близька до суші область континентального схилу, місце
                            відкладання напівпелагічних осадків;
                                  3)  найбільш  глибоководна  або  абісальна,  віддалена  від
                            континентів область великих океанічних глибин, місце відкладання
                            еупелагічних ( тобто морських) осадків.
                                  Приведена класифікація дає уяву про головні типи осадків та
                            області їх поширення у морях. Не дивлячись на деякі недоліки (не всі
                            осадки мають повний опис), вона прийнята практично у всьому світі.













                                                            53
   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59