Page 13 - 6856
P. 13

2.2. Вихідні геодезичні дати

                     Якщо  система  має  зсув  відносно  геоцентра,  то  вона  застосовується,  як

               правило, для робіт у регіональному або локальному масштабах. Коли ж центр

               системи розміщений на поверхні Землі, вона трансформується у топоцентричну

               систему.  Згідно  з  (NIMA,  1997)  геодезисти  побудували  близько  150

               негеоцентричних  систем  зі  зміщенням  центра  системи  від  кількох  метрів  до

               кількох  кілометрів  з  різними  стисеннями  та  великими  півосями.  Всі  такі

               геодезичні системи використовуються разом з референц-еліпсоїдом, головною

               ідеєю  введеня  яких  є  умова  найкращої  апроксимації  висот  квазігеоїда  в

               регіональному  або  локальному  масштабах.  Сукупність  параметрів  такого

               еліпсоїда разом з координатною системою, зафіксованою в тілі планети, часто

               називають геодезичними датами. В Україні прийнято геодезичні дати УСК2000,

               які  ґрунтувались  на  найкращій  апроксимації  квазігеоїда  поверхнею  еліпсоїда

               Красовського  з  додатковою  умовою  збереження  наявних  карт  масштабу

               1:10000  і  менше.  Протягом  багатьох  років  геодезичні  або  горизонтальні  дати

               створювати різні агенції для знімання і побудови карт у різних регіонах. Окремі

               дати  встановлено  для  забезпечення  висотних  систем.  При  цьому  паралельно

               велась  і  робота  із  розгортанням  мереж  контрольних  станцій  з  високоточним

               визначенням їх координат.

                     Загалом  необхідно  дев’ять  параметрів  для  встановлення  геодезичнх  дат:

               два  параметра  задають  розміри  референц-еліпсоїда,  масштаб,  три  параметри-

               положення центра системи і три параметри – орієнтацію еліпсоїда в просторі. Їх

               визначення традиційно здійснюється вибором форми референцного еліпсоїда та

               фіксацією  геодезичної  широти,  геодезичної  довготи  і  геодезичної  висоти

               вихідної точки або початку геодезичних дат, який приймається поблизу центра

               геодезичної мережі із зафіксованим азимутом лінії від цієї точки та заданим у

               вихідній  точці  відхиленням  прямовисної  лінії.  Такий  підхід,  фактично

               забезпечує  зв'язок  між  геодезичною  –  модельною  та  астрономічною  –

               натуральною системами координат. Негеоцентричним еліпсоїдам відповідають

               регіональні геодезичні дати. Сучасною практикою є встановлення геодезичнх



                                                                  12
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18