Page 9 - 6856

 встановлення вертикальної референцної системи на глобальному рівні;

 підтримання систем відліку для вивчення різноманітних глобальних

змін.

Отже, аналіз наведених вище задач та резолюцій IAG дає змогу виділити

фундаментальний аспект: розв’язування зазначених проблем завжди пов’язане

із земною та небесною системами координат, шкалами часу, теорією руху

штучного супутника Землі, загальною оберненою задачею оцінювання

параметрів за результатами вимірювань, технологіями, основаними на ефекті

Допплера, використанні глобальних позиційних систем, методах лазерної

локації, супутникової альтиметрії та VLBI методі, що має в теперішній час

найширше застосування у глобальній геодинаміці.

1.2 Референцні системи координат

Для практичної реалізації системи координат необхідно виконати

спеціальні спостереження та пов’язати їх за допомогою фізичних моделей з

параметрами, що характеризують систему, зокрема координатами опорних

об’єктів. Залежно від вибору опорних об’єктів, методів спостережень та їх

опрацювання отримують різні реалізації інерційної і земної системи відліку –

так звані референцні системи, відповідно ICRS (International Celestial Reference

System) та ITRS (International Terrestrial Reference system).

Інерційна система координат ICRS пов’язана з позагалактичними

радіоджерелами і служить для опису руху в ній земної системи координат.

Визначення інерційної системи координат базується на динамічних

властивостях Сонячної системи або на кінематиці позагалактичних

радіоджерел.
Найкращою інерційною системою координат є система, що задається

положеннями позагалактичних джерел. Розрізняють два типи її реалізації:
1. Зоряна система координат, в яких опорними об’єктами є зорі (в

майбутньому це будуть позагалактичні джерела). Інерційні зоряні системи
координат зв’язані із зорями фундаментального каталогу FK5, а з 2000 р.

8