Page 10 - 6856

фундаментального каталогу FK6 і базуються на оптичних спостереженнях

(проект Hipparcos), а інерційні системи координат радіоджерел задаються

положеннями позагалактичних радіоджерел, які або зоряні об’єкти – квазари,

або галактичні ядра. Основний метод створення інерційної системи координат

радіоджерел – це радіоінтерферометричні спостереження з наддовгими базами

(VLBI).

2. Ефемеридні системи координат. У цій системі один або декілька

рухомих об’єктів використовуються для реалізації системи координат,

наприклад, Місяць, планети, глобальні супутникові радіонавігаційні системи

GNSS. Так теорія глобальних супутникових систем задає видимі (для

радіодіапазону) ефемериди супутників як функції часу, а послідовні

розташування супутників, що спостерігаються, є опорними точками для

поширення цієї системи координат.

Земна система координат призначена для кількісного опису розташування

та руху тіл на Землі. Відносно цієї системи земна кора може мати тільки

деформації. Зв’язок між координатами земної та інерційної систем

здійснюється за допомогою параметрів орієнтації Землі: прецесії, нутації та

обертання Землі.

До основних методів визначення параметрів орієнтації Землі належать:

 класичні астрономічні спостереження (пасажні інструменти, астролябії,

зенітні труби тощо);

 доплерівські спостереження ШСЗ; навігаційна система TRANSIT

(використовувалась до середини 80-х), супутникова система DORIS;

 лазерні світловіддалемірні спостереження ШСЗ (SLR);

 лазерні світловіддалемірні спостереження Місяця (LLR);

 радіотехнічні спостереження ШСЗ глобальної навігаційної системи GPS

– один із основних засобів оперативного визначення параметрів

орієнтації Землі;

 радіоінтерферометрія з наддовгими базами (VLBI).

9