Page 95 - 6840
P. 95

Техногенне  забруднення  середовища  є  одним  із  факторів
                  різкого негативного впливу на живу природу.
                        Штучна  хімізація  навколишнього  середовища  вже  досягла
                  таких масштабів і рівня, що стала реальною загрозою нормального

                  функціонування  та  існування  біосфери.  Недосконалі  промислові
                  технології,  неправильне  зберігання  і  використання  мінеральних
                  добрив і отрутохімікатів у сільському господарстві стали джерелом

                  забруднення усіх середовищ життя (водного, наземно-повітряного,
                  ґрунтового)  і  перетворили  їх  у  несприятливі  для  багатьох  видів
                  живих  організмів,  у  тому  числі  й  самої  людини,  діяльність  якої
                  породила цей штучний фактор.

                        Міграція  токсикантів  і  забруднювачів  та  біоакумуляція  їх  в
                  організмах у межах трофічного ланцюга біоценозів стала причиною
                  порушення стабільності природних екосистем, зникнення багатьох

                  цінних видів рослин та їх супутників тварин. Високі концентрації в
                  повітрі діоксиду сірки, окислів азоту, вуглецю, сажа згубно діють
                  на рослини, особливо на зелені насадження міст.

                        Як  відходи  промислових  підприємств  у  різні  середовища
                  надходять  багато  сполук  металів,  які,  особливо  в  надлишкових
                  кількостях,  є  небезпечними  для  тварин.  Це,  зокрема,  такі  важкі

                  метали,  як  свинець,  ртуть,  селен,  кадмій  тощо.  Вони  діють  на
                  організм  тварини  безпосередньо  або  через  різні  ланки  трофічного
                  ланцюга.
                        Дуже  небезпечними  для  тварин  виявились  пестициди  –

                  основний  хімічний  продукт  другої  половини  XX  століття.
                  Класичним  прикладом  їх  дії  є  препарат  ДДТ.  Як  сильнодіючий,
                  його  використовували  успішно  для  боротьби  з  переносниками

                  трансмісивних захворювань (комарі, мухи, кліщі, сліпні, москіти),
                  із  шкідниками  на  полях  і  в  садах.  Масове  використання  ДДТ  та
                  інших пестицидів у 50-60-ті роки призвело до різкого скорочення
                  чисельності  і  навіть  до  повного  зникнення  деяких  видів  риб,

                  рибоїдних  та  інших  м’ясоїдних  птахів  у  багатьох  країнах  світу,
                  майже на третину стала тоншою шкарлупа їхніх яєць, порушились
                  важливі  життєві  функції,  особливо  репродуктивна.  Численні

                  жертви        серед      диких        теплокровних           тварин       є     наслідком
                  неконтрольованого              використання           зооцидів         для      знищення
                  шкідливих  гризунів  (мишей,  пацюків)  та  переносників  збудників

                  інфекційних захворювань птахів та інших шкідливих і небезпечних
                  хребетних тварин.

                                                                                                             95
   90   91   92   93   94   95   96   97   98   99   100