Page 25 - 6840
P. 25

чисельності,  більше  старих  особин,  які  втратили  здатність  до
                  розмноження.  Для  кожної  сформованої  популяції,  в  якій  частка
                  особин у кожній віковій групі залишається постійною, поповнення
                  врівноважується  втратами,  пов’язаними  зі  смертю  і  старінням,

                  характерна стабільна вікова структура.
                        У багатьох видів на різних етапах онтогенезу вікові екологічні
                  (морфологічні)  відмінності  в  межах  виду  виражені  значно

                  сильніше,  ніж  відмінності  між  видами.  Для  підтвердження  цього
                  достатньо  нагадати  морфологічні,  фізіологічні  і  поведінкові
                  відмінності на стадії гусениці і метелика, пуголовка і жаби. Вікова
                  структура  популяції  має  пристосувальний  характер.  Вона

                  формується  на  основі  біологічних  властивостей  виду,  але
                  відображає також вплив дій факторів навколишнього середовища.
                  Якщо умови сприятливі, в популяції присутні всі вікові групи, які

                  забезпечують відносно стабільний рівень її чисельності.
                        Моноциклічними  називають  популяції,  які  складаються  з
                  одновікових  особин.  Такими  є  популяції  більшості  комах  і

                  однорічних трав’янистих рослин на різних фенофазах (посіви жита
                  в час цвітіння).
                        Поліциклічними  є  популяції,  в  складі  яких  у  певних

                  співвідношеннях  присутні  різні  вікові  групи  і  покоління.  До  них
                  належать популяції багаторічних рослин, безхребетних і хребетних
                  тварин, тривалість життя яких більше одного року.
                        Характеризуючи  вікову  структуру  популяцій  у  рослин,

                  потрібно  мати  на  увазі,  що  абсолютний  вік  рослини  та  її  віковий
                  стан – різні поняття.
                        Віковий  стан  особини  рослини  –  це  етап  індивідуального

                  розвитку рослини, на якому вона має певні екологічні і фізіологічні
                  властивості.
                        Великий  життєвий  цикл  включає  етапи  розвитку  рослини  від
                  формування зародка насінини до смерті або до відмирання всіх її

                  поколінь, що виникли від неї вегетативно. У великому життєвому
                  циклі виділяють онтогенетичні періоди і вікові стани.

                        У рослин виділяють чотири періоди онтогенезу особини:
                        1)  латентний  –  період  первинного  спокою,  коли  рослина
                  перебуває у вигляді насіння чи плодів;
                        2)  віргінільний  або  передгенеративний  –  від  проростання

                  насіння до формування генеративних органів;



                                                                                                             25
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30