Page 21 - 6840

Стада (табуни) – це тривалі і постійніші об’єднання тварин
(ссавців). Основу групової поведінки тварин в стадах становлять
взаємовідносини домінування-підлеглості. Стадо підкоряється
лідеру, як найдосвідченішому члену і діє як єдине ціле. Біологічне

значення лідерства полягає в тому, що індивідуальний досвід
окремих особин може бути використаний усією групою. Діяльність
лідера не спрямована безпосередньо на підлеглість інших особин.

Найскладнішою є організація стад з вожаками (у слонів, табуни
у коней) та ієрархічним підпорядкуванням особин. На відміну від
лідерів, вожаки характеризуються поведінкою, безпосередньо
спрямованою на активне керівництво стадом спеціальними

сигналами, погрозами та прямим нападом. Ранг кожної особини в
стаді визначається залежно від віку, фізичної сили, досвіду і
спадкових якостей тварини. Сильніші і досвідченіші, із стійким

типом нервової системи домінують над слабкішими. Домінування
відбувається у перевагах у поїданні корму, праві на самку тощо.
Така групова поведінка домінування-підлеглості спостерігається у

зграях їздових собак, де вожаки активно підпорядковують собі
зграю. Тварини нижчого рангу виявляють покірність перед іншими.
Суть ієрархічної системи домінування-підлеглості в тому, щоб

створити узгоджену поведінку групи, вигідну для всіх її членів.
Зміни в стаді супроводжується перебудовою рангів. На роль
вожака-домінанта претендують молодші, які набираються сил і
досвіду. Вони займають його місце, як тільки вожак проявить

нездатність відстояти свої права.
Система домінування-підлеглості властива також багатьом
безхребетним (комахам, ракоподібним). Встановлення ієрархії

супроводжується змінами в гормональній системі організмів та в
багатьох фізіологічних процесах. Оптимізація процесів, яка веде до
підвищення життєдіяльності при спільному існуванні, дістала назву
“ефект групи”. Спостереження показали, що кажани, які зимують

поодинці, відзначаються вищим рівнем обміну речовин, ніж у
колонії. Це призводить до підвищення витрати енергії і часто
закінчується загибеллю тварин. Ефект групи проявляється у

прискоренні темпів росту тварин, підвищенні плодючості,
збільшенні тривалості життя.
Позитивний ефект групи проявляється лише до досягнення

оптимального рівня щільності популяції. Якщо тварин на території
стає надто багато, то це загрожує всім нестачею ресурсів

21