Page 24 - 6840
P. 24

третинного  (у  особин,  що розмножуються)  співвідношення  статей
                  внаслідок  впливу  несприятливих  умов  існування.  Це  є
                  підтвердженням  того,  що  в  природних  популяціях  є  приховані
                  резерви  регулювання  структури,  значення  яких  могло  б  стати

                  основою при плануванні заходів захисту популяції.
                        У багатьох випадках антропогенний тиск скерований на одну із
                  статей  виду.  Так,  у  птахів,  копитних  тварин,  китоподібних

                  внаслідок  промислу  найбільше  скорочується  кількість  самців.  Це
                  суттєво порушує статеву структуру популяції.
                        Характеризуючи  статеву  структуру  популяцій,  необхідно
                  звернути  увагу  на  статевий  добір,  систему  шлюбних  відносин,

                  статевий  диморфізм.  Вони  впливають  на  розвиток  популяції  та  її
                  склад, оскільки відбирають сильніші і пристосованіші особини.
                        У  співвідношенні  статей  важлива  роль  належить  статевому

                  диморфізму,  тобто  фізіологічним,  морфологічним  і  поведінковим
                  відмінностям статей. Він відіграє важливу роль у виборі партнера.
                  Ті  члени  популяції,  які  знаходять  найкращих  партнерів  для

                  спаровування, в результаті дають краще потомство.
                        Статевий диморфізм іноді виконує й іншу екологічну функцію
                  –  зменшує  конкурентну  боротьбу  між  представниками  різних

                  статей за джерело їжі. Однією із переваг, даних індивіду статевим
                  розмноженням, є те, що він може підвищити (або знизити) загальну
                  пристосованість  свого  потомства,  поєднавши  свої  гени  з  іншими
                  генами  (партнера),  які  впливають  на  виживання.  Ця  особливість

                  має  безпосереднє  практичне  значення  і  є  основою  селекційної
                  роботи.


                        3.2 Вікова структура популяції
                        Віковий склад  популяції  є  однією  із  важливих  ознак,  від  якої
                  залежать  ріст  її  чисельності  за  здатністю  до  розмноження.  На
                  основі  вікової  структури  судять  про  перспективність  чи

                  безперспективність  її  існування,  про  вплив  абіотичних  умов  на
                  індивідуальний розвиток організмів даної популяції.
                        Вікова структура – це співвідношення кількості особин різних

                  вікових  груп  і  поколінь  популяції.  Вона  виражає  здатність
                  популяції  до  росту  і  процвітання.  В  однакових  за  чисельністю
                  особин  та  їх  плодючістю,  але  різних  за  віковою  структурою,

                  перевагу має та популяція, в якій більша частина особин, здатних
                  до  розмноження.  У  популяціях,  де  спостерігається  спад

                                                                                                             24
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29