Page 18 - 6840
P. 18

Мозаїчний  тип  розміщення  осілих  тварин  виникає  у  випадку,
                  коли придатні для заселення місця розподіленні на території дуже
                  нерівномірно.  Наприклад  зелені  оазиси  в  сухих  степах,
                  напівпустелях є місцями поселення деяких видів тварин. Наприклад

                  звичайний  хом’як  у  напівпустелі  водиться  лише  в  очеретяному
                  поясі озер та поблизу них.
                        Пульсуючий  тип  просторової  структури  властивий  популяції

                  тварин,  чисельність  яких  час  від  часу  різко  змінюється.  В  роки
                  низької чисельності вони розміщуються окремими поселеннями, а в
                  роки  інтенсивного  росту  чисельності  займають  всю  придатну
                  територію.

                        Отже, мозаїчний тип розселення таких видів тварин змінюється
                  дифузним.  У  період  небезпечного  падіння  чисельності  тварини
                  розміщуються  на  найсприятливіших  ділянках,  де  можна  знайти

                  корм і захист пережити несприятливі часи.
                        Циклічний  тип  освоєння  території  осілими  тваринами  дуже
                  нагадує  спосіб  використання  життєвого  простору  кочовими

                  тваринами, оскільки характеризується поперемінно використанням
                  окремих  ділянок  протягом  року.  Циклічний  або  перелоговий  тип
                  освоєння території дає можливість щорічному відновленню запасів

                  і створенню умов для існування наступних поколінь.
                        Кочовий  спосіб  життя  пов’язаний  із  міграцією  тварин,  їх
                  постійним або періодичним пересуванням в межах своєї та чужих
                  територій  у  пошуках  корму.  Тому  тварини-кочівники  не  залежать

                  від наявних запасів корму на конкретній території. Це надає деякі
                  переваги  кочовому  способу  життя.  Однак  постійні  пересування
                  поодиноких  особин  створюють  загрозу  загибелі  їх  від  хижаків.

                  Тому  кочують  тварини  групами  (стадами,  зграями,  табунами).
                  Тривалість  і  віддаль  міграцій  залежить  від  достатку  кормів  і
                  чисельності групи. Чим більша кочівна група, тим довшим буде її
                  міграційний шлях, оскільки швидше витрачаються корми, що є на

                  цій  території.  Такою  є  поведінка  риб  підчас  нересту  (вугор,
                  норвезький  оселедець),  деяких  видів  перелітних  птахів  (лелеки,
                  журавлі).  Табуни  зебр  у  Серенгетті  кочують  в  сухий  сезон  на

                  ділянці  400-600  кв.  км,  а  у  вологий  період,  коли  більше  кормів,
                  кочівна площа скорочується до 300-400 кв. км.
                        Регулярне  пересування  тварин  по  території  відбувається

                  протягом  періоду,  достатнього  для  відновлення  травостою
                  пасовищ. Отже, при кочовому способі життя тварини здійснюють

                                                                                                             18
   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23