Page 22 - 6839

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5
Тема: Вивчення віталітетної структури популяцій

Мета: оцінити з використанням віталітетного аналізу популяції

розповсюджених видів рослин і тварин.

Короткий теоретичний огляд

Віталітет популяції – її життєвість, життєздатність. Життєвість популяції
рослин – властивість, яка визначає тривале існування особин та їх нащадків у

популяції. Оскільки безпосереднє визначення життєвості можливе лише за
умов багаторічних спостережень, що не завжди зручно, користуються
непрямими експрес-методами оцінки життєвості. Сьогодні розвинено декілька

підходів до оцінки життєвості ценопопуляцій: фітоценотичний, демографічний,
комплексний і віталітетний.
Віталітетний підхід спирається на рівнозначність ознак, які
характеризують життєвість особини, в усіх досліджуваних популяціях. Методи

визначення життєвості особин і ценопопуляцій різноманітні, але всі вони
базуються на поділі всієї сукупності особин на декілька рангів чи класів

віталітету за однією чи декількома ознаками та обчисленні середнього бала для
кожної окремої популяції. Віталітетний аналіз оцінює життєздатність особин
рослин на основі морфогенетичних ознак із подальшим установленням
співвідношення в популяції кількості особин різної життєздатності.

Продукційний процес, ріст і морфологічна структура особини, виражені
кількісно, дають узагальнену оцінку її життєвого стану. Віталітетний аналіз
дозволяє ефективно порівнювати стани різних популяцій у різних еколого-

ценотичних умовах.
Віталітетна структура характеризує співвідношення в популяціях особин
різних класів життєвості. Теоретичні основи й алгоритм віталітетного аналізу

сформулював Ю.А. Злобін (1989, 2009), який за співвідношенням особин
високого (А), середнього (В) та низького (С) класів віталітету виділив три типи
популяцій: процвітаюча, рівноважна, депресивна. Здатність рослин змінювати

свій життєвий стан є важливим адаптаційним механізмом, що працює як на
рівні організму, так і популяції загалом.
Поділ на різні рівні життєвості здійснюється на основі ключових,
детермінуючих віталітет, морфоструктурних ознак. Зазвичай таких ознак

виділяють три-п’ять. Встановлення ключових ознак являє собою самостійне
завдання. Алгоритм складається з таких етапів:

22