Page 8 - 6837

Гносеологія номінує теорію як узагальнення результатів багатовікової
історії, впродовж якої предметно-практична й духовна діяльність людини
розширювала горизонт пізнання явищ природи, суспільства й мислення.
Гносеологія встановлює, внаслідок чого з’являється теорія і для чого вона
потрібна.
Логіка розкриває структуру теорії та її співвідношення із
закономірностями розвитку об’єктивної дійсності.
Методологія визначає, що і як вивчається за допомогою теорії.
Отже, теорія узагальнює предметно-практичну діяльність людей,
створює систему елементів, де визначальному елементу субординаційно
підпорядковані всі інші, що пояснюють виникнення, взаємозв’язки, сутність і
закономірність розвитку об’єкта дослідження.
Функціями наукової теорії є: пояснювальна, передбачувальна,
фактична, систематична (передбачає спадкоємність знань) і методологічна.
Наукова ідея – це така форма думки, яка дає нове пояснення явищ.
Вона базується на знаннях, які вже накопичено, і розкриває раніше не
помічені закономірності (наприклад, ідея всезагального розвитку в
діалектиці, ідея рефлексу у фізіології тощо).
Народження ідей і становить механізм пізнання. Нова ідея змінює
уявлення вченого не в результаті суворого логічного обґрунтування наявного
знання, вона не є простим узагальненням.
Ідея – це якісний стрибок думки за межі чуттєвих даних із суворо
обґрунтованим значенням. Розвиток науки відбувається таким чином, що в
ній завжди накопичуються ідеї, які не мають пояснення з позиції існуючих
теорій.
Принцип – це головне вихідне положення наукової теорії, що виступає
як перше й найабстрактніше визначення ідеї як початкової форми
систематизації знань. Принцип не вичерпує всього змісту ідеї.
Якщо в основі теорії лежить завжди одна ідея, то принципів може бути
декілька.
Ідеї та принципи створюють закони науки, що відбивають суттєві,
стійкі та постійно повторювані об’єктивні внутрішні зв’язки між явищами,
предметами, елементами, якостями. Звичайно, закони виступають у формі
певного співвідношення понять, категорій.
Категорії — це найбільш загальні, фундаментальні поняття, які
відбивають суттєві властивості явищ дійсності.
Вони бувають загальнофілософськими, загальнонауковими і такими,
що належать до окремої галузі науки. За допомогою категоріального синтезу
визначаються зв’язки, відношення між явищами, подіями, діями, які
вивчаються; встановлюється їхня єдність.
Принцип і категорії, що його розкривають, становлять сутність
наукової теорії, а перші здогадки, формулювання гіпотези, попередні
висновки висловлюються як тлумачення.

8