Page 15 - 6833

характер кольору, підвищена щільність і, відповідно, менша
пористість.
Повнопрофільні ґрунти, близькі до природних, можуть
зберігатися в місті у зоні лісопарків і старих паркових
насаджень.
Поза залежністю від типу ґрунтів основною властивістю,
за якою їх оцінюють, є родючість. Родючість ґрунтів обумовлена
наявністю в їхньому складі органічних і мінеральних поживних
речовин, певними параметрами структури, що підтримують
нормальний газообмін і водообмін, фізико-хімічними
характеристиками (концентрацією водневих іонів і сольовим
режимом), що підтримують нормальне проходження
фізіологічних процесів у рослинах. Родючість ґрунту забезпечує
певну біологічну продуктивність природної рослинності і
врожай сільськогосподарських культур. До родючих ґрунтів
відносять такі, у яких вміст гумусу на нижній границі шару
складає не менш ніж 1,5-2 %, величина рН водяної витяжки не
виходить за межі інтервалу 5,5-8,2, гідролітична кислотність по
+
+
Аl 3 не перевищує 3 мг-экв на 100 м ґрунту, а вміст Na в
обмінному комплексі — не більш ніж 5 %. Кількість токсичних
солей у ґрунтах повинне бути не більш ніж 0,25 %, а в
гранулометричному складі ґрунтів кількість часток розміром
менш 0,01 мм повинне бути в межах 10-75 %. Якщо кількість
гумусу знижується до 1 %, ґрунт відносять до потенційно
родючого.
Будучи найважливішою ланкою біологічного кругообігу
речовин, ґрунт продукує основний харчовий і енергетичний
матеріал для інших мешканців планети. При цьому вона виконує
функції регулятора, що підтримує природний склад атмосфери
шляхом перетворення відмерлої біоти і продуктів виробничої
діяльності людини. Саме ця сторона участі ґрунту в
біологічному кругообігу речовин робить її найважливішою
складовою экосистем. Використання ґрунтів у містах, як
правило, має несільськогосподарський характер.
Найважливіший напрямок їхнього використання — створення
парків, скверів, газонів, покрить для спортивних споруджень.

15