Page 14 - 6833
P. 14

Циркуляція повітря певною мірою залежить від пористості
            ґрунту.  Щільна,  слабо  пориста  земля  утруднює  вертикальне
            пересування  комах,  чутливих  до  температури  і  вологості.
            Нестача кисню в щільних ґрунтах стає обмежуючим фактором.
                  Наприклад,  на  глибині  15  см  вчені  виявили  1,1  %
            вуглекислого газу, а на глибині 70 см — 9,4 %. Тому комахи і
            черв'яки, які не витримують високої концентрації вуглекислого
            газу,  живуть  у  верхніх  шарах  ґрунту  або  в  підстилці,  а  ті,  які
            переносять вищі концентрації, розташовуються в нижніх шарах
            ґрунту  (наприклад,  терміти).  У  добре  аерованих  ґрунтах
            виявлено  вдвоє  більшу  чисельність,  ніж  у  анаеробних,  і  в  35
            разів більшу біомасу ґрунтових організмів.
                  Залежно  від  вмісту  найдрібніших  частинок  (<  0,01  мм)
            ґрунти  за  механічним  складом  поділяють  (на  прикладі
            підзолистих, за Скуф'їним, 1986) на пухкі піщані (0-5 %), зв'язані
            піщані (5-10 %), супіщані (10-20 %), суглинисті легкі (20-30 %),
            суглинисті  середні  (30-40  %),  суглинисті  тяжкі  (40-50  %),
            глинисті  легкі  (50-65  %),  глинисті  середні  (65-80  %),  глинисті
            тяжкі  (>  80  %).  На  цю  класифікацію  впливає  генетичний  тип
            ґрунтів, зокрема вміст у них гумусу. Наприклад, при наявності в
            ґрунті 45 % дрібних частинок підзолисті ґрунти розглядають як
            тяжкі суглинисті, чорноземи — як суглинисті середні, а солонці
            —  як  суглинисті  легкі.  Як  бачимо  з  цього  прикладу,  гумус
            впливає  на  агрегатність  частинок  (їх  скріплювання  однієї  з
            одною) і пухкість ґрунту.
                  В  останні  сторіччя  важливим  фактором  ґрунтоутворення
            стала  діяльність  людини.  На  урбанізованих  територіях,  у
            порівнянні    з   природними,    антропогенний     фактор    у
            ґрунтоутворенні  можна  вважати  ведучим.  Для  міст  характерні
            так званні техноземи — ґрунти, створювані людиною в процесі
            рекультивації  тих  чи  інших  об'єктів  господарського  освоєння
            ділянок  землі.  Техноземи  частково  успадковують  властивості
            зональних  порушених  ґрунтів  і  гірських  порід,  частково
            формуються  під  впливом  могутньої  техніки,  використовуваної
            при  укладанні  ґрунтового  шару.  Для  них  характерна  чітка
            відсутність    виражених  горизонтів,  найчастіше  мозаїчний



                                                                       14
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19