Page 65 - 6824

(концепція. сукцесії, методи ординації, моноцентризм моделювання екосистеми

тощо). Але є і власні риси. Як і в цих науках, об’єктом ландшафтної екології є

полігеокомпонентні природні системи. Проте при їх дослідженні вона значно

ширше користується наслідками із загальнонаукового принципу

доповнюваності. Згідно з цим принципом всебічне пізнання складного об'єкта

чи явища досяжне за умови дослідження його з різних проекцій (різними

моделями) звести які до однієї принципово неможливо.

Досліджуючи природну реальність, ландшафтна екологія не редукує її до

моделі якогось одного типу (гео- чи екосистеми) а виходить з того, що певне

наукове чи практичне завдання визначає оптимальний cnoci6 декомпозиції

природної системи (її поділу на елементи й структурні частини), що приводить

до множинності типів її структур. Розуміння і дослідження геосистеми як

системи поліструктурної — центральна методологічна установка ландшафтно-

екологічного підходу. Сучасне ландшафтознавство та екологія також

користуються наслідками принципу доповнюваності; проте такого значення, як

у ландшафтній екології, він не набув.

Концепції гео- та екосистеми мають свої переваги — уявлення про

геосистему більш наближене до природної реальності концепція екосистеми

дуже зручна при вирішенні багатьох конкретних питань. А тому ландшафтна

екологія в своїх дослідженнях використовує і полі- (геосистемний) і моно-

(екосистемний) підходи. Причому, на відміну від екології, в центр екосистемної

моделі можна ставити не тільки біотичні, а й інші компоненти.

Ландшафтній екології притаманний акцент на процесному,

функціональному аналізі геосистем. Останні сприймаються насамперед не як

деякі об'єми або території, специфічні за складом елементів та своєю будовою,

а як об'єми та арени, насичені різними динамічними процесами, що

взаємодіють між собою і з зовнішнім середовищем. За специфікою цих

процесів і виділяються геосистеми.