Page 70 - 6786

Майкл Портер, фахівець у сфері кластерів, дає таке їхнє визначення:
«Кластери – це зосередження в території взаємозалежних підприємств

організацій та установ». Вони охоплюють значну кількість різних
підприємницьких структур, важливих для конкурентної боротьби:

постачальників спеціального оснащення, нових технологій, послуг,
інфраструктури, сировини, додаткових продуктів, а також університетів,

центрів стандартизації, торговельних асоціацій, які забезпечують

конкурентні утворення, спеціалізованим перенавчанням, інформацією,

дослідженням та технічною підтримкою, тощо.

Види кластерів:

– регіональні (регіонально обмежені об’єднання навколо наукового

або промислового центру);

– вертикальні (об’єднання всередині одного виробничого процесу);

– горизонтальні (об’єднання різних галузей промисловості в один

мегакластер, наприклад, «хімічний» кластер або «агропромисловий»

кластер);

– конкурентні кластери, де пріоритетом є лідерство у конкурентній

боротьбі (наприклад, автомобілебудування у Детройті, мода у Парижі,

вирощування квітів в Амстердамі);

– стратегічні кластери, де на першому плані – підіймання економіки

відсталого регіону (наприклад, із розроблення програмних продуктів в

Індії, виведення нових порід великої рогатої худоби у Новій Зеландії);

– виникаючі кластери – з високими темпами розвитку (наприклад,

біотехнологічні, а також медіа в Австрії);

– потенційні кластери – з високим рівнем компетенції, що

закладається в підіймання економіки регіону (наприклад, для захисту

довкілля у Фінляндії);

– стабілізувальні кластери, що сприяють диверсифікації економіки і

створенню робочих місць (ділові послуги, туризм) [2, с. 163].

70