Page 134 - 6783
P. 134

історичний  характер,  зумовлені  рівнем  економічного,  соціального,

           духовного розвитку  суспільства та іншими чинниками.
                Політичну  систему  суспільства  досліджували    протягом  багатьох
           століть,  починаючи  від  Арістотеля.  Але    вагомих  результатів  було

           досягнуто лише в ХХ ст. після застосування американським теоретиком
           Д.  Істоном  методу  системного  аналізу  («Політична  система»,
           «Системний аналіз політичного життя»).
                На  думку  Д.  Істона,  політична  система  є  цілісною  множиною

           багатьох  елементів,  кожний  з  яких  складається  з  простіших  явищ  і
           процесів.  Вчений  вважає,  що  кожна  конкретна  політична  система  має
           свої  межі,  у  яких  її  політичні  рішення  обов’язкові  та  реально

           виконуються.  Вплив  довкілля  на  політичну  систему  Д.  Істон  називає
           введенням інформації  у вигляді вимог та підтримки, що стимулюють
           систему. Введена інформація стає частиною системи. Вплив політичної

           системи  на  оточення  відбувається  через  вихід  інформації  у  формі
           рішень  та  політичних  дій, що  є  результатом  функціонування системи.
           Модель Д. Істона дає змогу уявити становище та умови дії політичної

           системи, прогнозувати наслідки схвалених політичних рішень.
                Не менш цікаві ідеї висловив і американський політолог Г. Алмонд
           («Порівняльні політичні системи», «Порівняльний політичний аналіз»).
           Політичну систему він розглядає як сукупність ролей, що взаємодіють,

           або  як  рольову  структуру.  Його  погляди  зведені  до  таких  принципів:
           будь-яка політична система має свою структуру; всі політичні системи
           здійснюють           однакові          функції;         кожна        політична           система

           багатофункціональна  (врівноваженість  влад);  всі  політичні  системи
           змішані  в  культурному  значенні  (відсутність  «чистого»  правлячого
           режиму).  Введення  інформації,  за  Г.  Алмондом,  це  політична
           соціалізація  населення  як  важливого  чинника  політичної  культури  та

           аналіз  інтересів,  політичних  комунікацій  (зв’язків  різних  політичних
           сил).  Функції    виходу  інформації:  встановлення  правил  (законодавча

           діяльність),  застосування  правил  (виконавча  діяльність),  формалізація
           правил  (надання  їм  юридичного  оформлення),  безпосередній  вихід
           інформації  (практична  діяльність  у  сфері  внутрішньої  та  зовнішньої
           політики).  Найважливіша  функція  політичної  системи –  вивчення та

           з’ясування  особливостей  ситуації.  Модель  Г.  Алмонда  дістала  назву
           мікроструктуралістського  функціоналізму,  тому  що  основне    її
           завдання  –  фіксація  різних  інтересів  всередині  системи,  їхня

           інвентаризація, зіткнення та гармонізація.




                                                          134
   129   130   131   132   133   134   135   136   137   138   139