Page 225 - 6774

складає 3723 грн, з яких на руки отримує ~ 2950грн. стикається з труднощами в
оплаті проїзду. При тарифі 1 грн. за 1 км робітникові за день необхідно
витратити 60 грн. на проїзд. Тоді за 22 робочі дні необхідно витратити 1320 грн.
,але це тільки приїхати до автостанції, а якщо необхідно з автостанції на місце
роботи добиратись автобусом, то ще 10 грн. кожного дня – то це буде 220 грн.
У загальному за місяць на проїзд пасажир (робітник) витрачає ~ 1540 грн.
Робітнику залишилось 1410 грн., але на основній роботі йому необхідно
пообідати. Нехай на їжу витрачає ще 30 грн. в день, що у підсумку становить
за місяць ще 660 грн. У кінцевому результаті робітник за місяць витрачає 1980
грн. на проїзд і на обід. Робітнику залишається 970 грн. за місяць роботи.
Постає питання, чи вигідно робітникові трудитись за такі гроші, коли підсобник
на ремонтних чи будівельних роботах у день отримує від 500 грн. Це ще раз
підтверджує, що подорожчання проїзду призведе не тільки до втрати
пасажирів, а й до втрати робочої сили в інших виробництва.
Підняття тарифів на автобусні пасажирські перевезення не призвело до
покращення якості обслуговування пасажирів, оновлення парку автобусів,
квитки за проїзд як не видавались так і далі не видаються, зате перевізники
отримують надприбутки.
Підтвердженням вищенаведених фактів є слова міністра інфраструктури В. В.
Омеляна: «Велика частина міських, приміських, міжміських
внутрішньообласних та міжобласних автобусних перевезень в Україні
здійснюється в умовах, які важко назвати комфортними і безпечними для
пасажира. Середній вік «маршруток» - понад 10 років, автобусів середньої та
великої пасажиромісткості - понад 20 років і більше. Частина автобусів, які
називаються «маршрутками», переобладнані з вантажних транспортних засобів.
Часто такі транспортні засоби не відповідають ні вимогам безпеки, ні вимогам
комфорту» [3].
Подальший аналіз показує, що середня відстань їздки пасажира за січень -
грудень 2018 року склала 18,1 км, за той же період минулого 2017 ріку -17,
5км. Така, на перший погляд, невелика різниця 0,6 км, показує значне
зниження обсягів пасажирських перевезень у межах держави. За 2017 рік
середня відстань їздки пасажира менша за 2018 р., це свідчить про те, що
пасажири відмовляються від коротких поїздок і всі пасажири, які скористалися
автомобільним пасажирським транспортом за кожну поїздку проїхали на 0,6 км
далі. Зменшення кількості поїздок пасажирів за минулий 2018 рік і одночасне
збільшення середньої відстані їздки пасажира свідчить про те, що пасажири
вже задумуються чи є потреба їхати в те чи інше місце без необхідності.
Пасажири відмовляються від їздок на короткі відстані , стали їздити на більші
відстані, які необхідні для невідкладних потреб.
Безпосереднє спілкування з водіями, які обслуговують приміські і
міжміські маршрути, свідчить про те, що з підвищенням тарифів на
пасажирські перевезення пасажиропотік значно знизився.
Про незадовільний стан автобусного парку та автомобільні пасажирські
перевезення в державі наголошується в схваленій Кабінетом Міністрів у
Національній транспортній стратегії України на період до 2030 року [4], в якій
наводиться: “Пасажирські перевезення характеризуються низькою якістю
послуг через системну відсутність інвестицій, застарілий рухомий склад,