Page 80 - 6769

Лінії електропередачі здебільшого зображають П-подібними
заступними схемами, зображеними на рисунку 9.2,а.
Поперечні провідності лінії y л / 2 (адмітанси) у схемі часто
замінюють їхніми статичними характеристиками
2
S = y л / 2U (див. рис. 9.2, б).
л

Якщо деяку лінію електропередачі замінимо схемою, як
показано на рисунку 4.2а, то на кінцях цієї лінії виникнуть додаткові
навантаження пов’язані з ємнісними струмами, які враховують в
сумарному навантаженні. Наприклад, одержимо рівняння для
сумарної комплексної потужності у вузлі С:
2
S c = P +  P cтр + ( j Q +  Q cтр ) + y л1 / 2 U + y л2 / 2 U c 2 , (9.7)
c
c
c
де

P c тр - втрати активної потужності в трансформаторі;
 Q c тр - втрати реактивної потужності в трансформаторі.
Аналогічно (окрім вузла T1) записують потужності для всіх
інших вузлів, в тому числі і для вузла H. При цьому всі статичні
характеристики зведені до вищої напруги трансформаторів.
З врахуванням сказаного на рисунку 9.3 зображено заступну
схему електричної мережі. Значення джерел струмів визначають на
підставі (4.3) за відомими величинами напруг та потужностей.
Наприклад для вузла C
I = ( S c / U c ) * . (9.8)
c
На рисунку 4.3 вузол T1 появився в зв’язку з тим, що ми
зобразили трансформатор T1 заступною T-схемою, в якій JT1 = ((P0 +
jQ0)/3/UA)*, де P0 – втрата потужності в сталі; Q0 – потужність

JC
A T1 B H
C
UA JT1 JB JH
D

JD

Рисунок 4.3 - Заступна схема електричної мережі
80