Page 63 - 6767

готовлення складальної одиниці або виробу. Ділянки отримують на-
зви за видами виробленої продукції (ділянка корпусних деталей, ді-
лянка валів). Як правило, послідовність і тривалість обробки на верс-
татах різних типорозмірів деталей, що входять у збірку, відрізняється

не значно. Використання спільності технологічних маршрутів підви-
щує завантаження верстатів, спрощує структуру управління виробни-
цтвом і знижує транспортні витрати. Подальше підвищення номенк-

латури виготовлених виробів призводить до підвищення ефективнос-
ті технологічного принципу формування виробничо-господарських
підрозділів, що характеризуються виконанням однотипних операцій
технологічного процесу та використанням однотипного устаткування.

Це створення спеціальних механічних (токарних, фрезерних) і скла-
дальних ділянок (цехів). При цьому виявляється можливим забезпе-
чення найвищих вимог до точності деталей і виробів. Перевагою тех-

нологічного принципу формування є єдність системи управління,
єдиний рівень вимог до якості деталей, спрощення структури управ-
ління на дільниці завдяки спеціалізації робіт.

Звичайно, існує ряд додаткових обмежень на формування діль-
ниці, наприклад, за видом оброблюваних матеріалів (кольорові і чор-
ні метали), за сумісністю обладнання – (автоматизоване. неавтомати-

зоване) та ін. Тому при проектуванні нового цеху, а також при рекон-
струкції і технічному переоснащенні існуючих цехів важливим ета-
пом є синтез його структури, тобто обґрунтований вибір складу його
відділень і дільниць. Це дуже складне питання, що вимагає ретельно-

го аналізу номенклатури та обсягів продукції, що випускається, тех-
нології їх виготовлення та організаційних форм їх виконання. Відно-
сно просто вирішується це питання для цехів масового і великосерій-

ного виробництва, де природною є цільова предметна спеціалізація
цехів (цехи з виробництва двигунів, шасі і т. д.) і дільниць (дільниця з
підготовки деталей і складання колінчастого вала з маховиком, діль-
ниця виготовлення деталей і складання масляного насоса та ін.). Така

структура забезпечує прямоплинність виробничого процесу, що хара-
ктеризується строго визначеною послідовністю виконання операцій
технологічного процесу в кожен момент часу. Найчастіше цей прин-

цип реалізується у вигляді автоматичних потокових ліній. При цьому
в кінці потокових ліній обробки розташовуються ділянки вузлового
збирання, а далі виконується складання агрегатів або виробів.

Складніше вирішити задачу структуризації для цехів середньо- та
дрібносерійного виробництва, де велика номенклатура деталей і виро-

63