Page 88 - 6753

температура процесу є нижчою водяної точки роси й становить 45−50

°C. Час реакції визначається тільки часом перебування димових газів
у реакторі. З метою недопущення корозії димососу та димової труби,
очищені димові гази необхідно нагріти до температури на 15°C (як

мінімум) вище водяної точки роси. Саме для цього і використовують

газо-газовий теплообмінник. Альтернативою є спорудження мокрих
димових труб безпосередньо над скрубером або виведення вологих

димових газів через окрему градирню. Останнє найбільш часто
застосовується в схемах мокрого сіркоочищення для енергоблоків

електричною потужністю більше 500 МВт.
Сухі методи десульфуризації димових газів базуються на

процесах адсорбції, тобто поглинанні газів на поверхні твердих тіл
[81,82,84,85]. В якості сорбентів зазвичай застосовують речовини, що

мають пористу структуру і велику питому поверхню. Для поглинання
діоксиду сірки застосовують оксиди і карбонати лужноземельних та

лужних металів, а також активоване вугілля і різноманітні види коксів
та напівкоксів.

Проміжною ланкою між мокрими та сухими методами є напівсухі
методи, коли реакція зв’язування діоксиду сірки відбувається як у

рідкій фазі на краплях вологи, що вводиться у потік димових газів
(причому кількість введеної рідини значно менша кількості промивної

рідини для мокрих скруберів), так і на поверхні частинок сорбенту або
продукту. Вона визначається умовою для випарювання усієї вологи

крапель за рахунок тепла димових газів, але при цьому температура
газів не повинна опуститися нижче водяної точки роси. Сухий

порошок, що залишився після випаровування вологи, має
осаджуватися в золовловлювачах.

Сухі методи допускають реакцію між діоксидом сірки та
поглиначем при високих температурах (540−1000 °С), тобто введення

поглинача в газовий потік може здійснюватися безпосередньо в
паливну камеру або на самому початку конвективної шахти. При

цьому продукти очищення змішуються з леткою золою і йдуть у

88