Page 83 - 6753

спеціальному абсорбері – мокрому скрубері. Мокрі абсорбційні

методи, що використовують для зв’язування сірчистого ангідриду
промивні розчини (суспензії) з лужними властивостями, отримали в
енергетиці найбільше розповсюдження. Такі технології займають

більше 80% потужностей сіркоочисних установок для ТЕС і

задовольняють сучасні європейські екологічні вимоги.
Перевагою усіх цих методів є високий ступінь очистки (більше

95%), висока надійність роботи устаткування. Істотним недоліком є
підвищений теплообмін між нагрітими відхідним газами та

промивною рідиною. При цьому частина вологи розчину
випаровується, а гази насичуються водяною парою та охолоджуються

до температури нижче точки роси (близько 50 °C), що може призвести
до конденсації водяної пари у димососі та димовій трубі. Тому перед

викиданням димові гази мусять підігріватися або в спеціальному
підігрівнику, який використовує тепло забруднених відхідних газів

(до сіркоочистки), або викидатися в атмосферне повітря через
градирню чи «мокру» димову трубу. Для більшості цих методів

потрібне громіздке обладнання та високе споживання енергії на власні
потреби.

У всіх мокрих методах SO 2 спочатку реагує з водою, утворюючи
малостійку сірчисту кислоту H 2SO 3. При наявності в рідкій фазі

сорбенту відбувається його реакція з H 2SO 3 з утворенням сульфіту чи
бісульфіту та зниженням рівноважної концентрації діоксиду сірки над

розчином. Сульфіт при взаємодії з кислотою утворює бісульфіт, який
при реагуванні з киснем формує сульфат.

На даний час близько 90% всіх мокрих сіркоочисних споруд на
ТЕС у всьому світі працює за мокрим вапняковим методом. Є дуже

багато його різновидів і варіацій, які полягають у різному технічному
виконанні окремих елементів установки. Типова технологічна схема

даного процесу ДДГ приведена на рис. 1.19.
Найчастіше в якості сорбенту використовується вапняк завдяки

великому поширенню у світі його родовищ та низькій ціні (в 3−10

разів дешевший за інші сорбенти) [81- 83]. Вапно використовувалося

83