Page 92 - 6753

електродів (див. рис. 1.20). Заряджені частинки рухаються до

осаджуючих та коронуючих електродів і осідають на них.
Ефективність осадження частинок пилу на електродах
визначається експоненціальною залежністю [40-48]:

y y
 w S   w S 
 1  exp   1  exp   (1.28)
 G   u  F 
де w – швидкість дрейфу (руху) заряджених частинок золи до

електрода, м/с;
2
S – площа осадження, м ;
3
G – витрата димових газів, м /с;
u – лінійна швидкість потоку димових газів, м/с;
2
F – площа перерізу, м ;
y – емпіричний коефіцієнт, що враховує неідеальність реального

електрофільтра.
Швидкість руху (дрейфу) заряджених частинок золи в

міжелектродному просторі є рушійною силою процесу осадження й
визначається механізмом зарядки частинок пилу (ударний чи

дифузійний). При ударному механізмі зарядки, який має місце для
частинок більших 1 мкм, швидкість дрейфу залежить від розміру

частинки, добутку напруженостей поля електричного коронного
розряду та електричного поля міжелектродного простору [44-48].

При дифузійному механізмі зарядки, який має місце для частинок
пилу менше 0,1 мкм, частинки заряджаються хаотично, а швидкість

дрейфу залежить від напруженості електричного поля між-

електродного простору.
Очевидно, що для зростання швидкості дрейфу необхідно
підвищувати напруженість поля коронного розряду та поля

міжелектродного простору, але межею зростання напруженості

електричного поля є поява іскріння з наступним пробоєм, коли
напруга на коронуючому електроді падає до нуля й виключається
агрегат живлення. Тому всі сучасні електрофільтри працюють в

режимі максимально дозволених полів – передіскровому стані [43-48].

Висока напруга подається на рамки, до яких приєднані коронуючі

92