Page 82 - 6753

повітря в процесі горіння палива [69,70−72]. Для запобігання

шкідливому впливу діоксиду сірки на довкілля в світі розроблено
багато промислових технологій десульфуризації димових газів (ДДГ)
на теплових електростанціях, які можна віднести до категорії

найкращих доступних технологій – найкращих за ефективністю та

доступних за ціною і наявністю досвіду промислового використання
[73 - 75]. Найбільший інтерес представляють технології

десульфуризації, здатні забезпечити ефективне (вище 90%)
зв’язування діоксиду сірки. Умовно ефективні технології ДДГ можна

поділити на мокрі, сухі та напівсухі [73].
Ефективність технологій сіркоочищення визначається фізико-

хімічними особливостями протікання процесу (коефіцієнтом
масопередачі), часом перебування в реакційній зоні та площею

поверхні контакту газоподібної та дисперсної фаз. Тому для
збільшення площі реагування дуже часто використовують

рециркуляцію дисперсної фази.
В установках мокрого сіркоочищення процес зв’язування

діоксиду сірки відбувається в рідині через фазу утворення сірчистої
кислоти, її дисоціації та взаємодії з сорбентом. Димові гази на 100%

насичені вологою і мають температуру нижчу водяної точки роси. На
виході отримують стічні води з мокрим субпродуктом, що потребує

обробки.
Сухе сіркоочищення характеризується адсорбцією діоксиду сірки

на поверхні сорбенту з утворенням на ній шару продукту взаємодії
сорбенту і сірчистого ангідриду.

Напівсухі технології десульфуризації включать дві фази взаємодії
сорбенту та сірчистої кислоти – абсорбційну на краплях рідини, що з

часом випаровується, та адсорбційну на поверхні частинок сорбенту і
продукту після повного випаровування крапель.

Найбільш поширеною технологією десульфуризації є мокре
сіркоочищення з використанням сорбентів із лужними властивостями

– вапняку, вапна, сполук натрію, аміачної води, морської води тощо

[76-80]. Хімічне зв’язування діоксиду сірки відбувається в

82