Page 40 - 6753

В роботі [30] відмічено, що переважна кількість тепла, яке

вноситься в котельний агрегат, сприймається поверхнями нагріву та
передається робочому тілу, яке формується шляхом підігріву води до
кипіння, випаровування та перегріву водяної пари до необхідних по

технологічному регламенту тиску та температури. Це корисне тепло.

Решта кількість теплоти, яка в сучасних потужних котельних складає
приблизно 8 – 12 %, не використовується для отримання перегрітої

пари. Це має місце внаслідок різного виду втрат тепла, що
характеризує різні аспекти (режимні, конструктивні) роботи

котельного агрегату.
Загальний розподіл тепла на частини, які корисно

використовуються і окремі втрати можна отримати із теплового
балансу:
p
Q n = Q 1 + Q 2 + Q 3 + Q 4 + Q 5 + Q 6 (1.1)
p
де Q n - кількість тепла, що міститься в одиниці маси твердого
(рідкого) палива, чи в одиничному об’ємі газоподібного
3
палива, ккал /кг (ккал/м );
3
Q 1 - корисне тепло, ккал /кг (ккал/м );
3
Q 2 - втрата тепла з відхідними газами, ккал /кг (ккал/м );
Q 3 - втрати тепла через хімічну неповноту спалювання палива,
3
ккал/кг (ккал/м );
Q 4 - втрати тепла через механічну неповноту спалювання палива,
3
ккал /кг (ккал/м );
Q 5 - втрати тепла на зовнішнє охолодження котельного агрегату (з
3
поверхні котла), ккал /кг (ккал/м );
3
Q 6 - втрата з фізичним теплом жужелю, ккал /кг (ккал/м ).
Вище приведене рівняння теплового балансу (1.1) може бути

записане у відносних величинах до кількості скритої кількості теплоти
у паливі, яке використовується для роботи енергоблоку.

i 6
 q = 1 (1.2)
i 1
p
де q = Q i Q n відносне значення.
i

40