Page 53 - 6752

водну перешкоду. Пункт нагляду повинен мати житловий будинок із
господарськими будівлями, а також відповідні плавальні засоби.
Для ділянок магістральних нафтопроводів, що прокладені через болота,
обсяг аварійного запасу труб повинен складати 0,3 % від їх довжини, для інших
ділянок - 0,1 % від їх довжини. Зберігання аварійного запасу труб повинно
передбачатися на площадках НПС, пунктів обігрівання, будинків лінійних
ремонтерів або пунктів нагляду. Стандарт труб (марка сталі, товщина стінок
тощо) аварійного запасу повинен відповідати стандарту труб, які застосовані для
будівництва даного трубопроводу. На труби, з’єднувальні деталі, електроди та
ізоляційні матеріали аварійного запасу повинні бути документи (сертифікати,
паспорти) заводів-виготовлювачів, що підтверджують можливість їх
застосування на магістральних трубопроводах.
Труби аварійного запасу повинні мати на внутрішній поверхні маркування
відповідно до схеми умовних позначень, які прийняті транспортним
підприємством.
Для забезпечення нормальних умов експлуатації і недопущення можливого
пошкодження трубопроводів встановлюється охоронна зона згідно з “Правилами
охорони магістральних трубопроводів”. Ширина охоронної зони з обох боків від
осі трубопроводу залежить від діаметра трубопроводу.
Лінійна частина повинна бути позначена залізобетонними або металевими
стовпчиками висотою 1,5…2ім із розпізнавальними знаками на прямих ділянках
у межах видимості, але не рідше ніж через 1 км на нафтопроводах (на
газопроводах - 0,5 км) і на кутах повороту, а також при перетині водних
перешкод, автомобільних і залізничних доріг. Для позначення траси
трубопроводу замість стовпчиків можна використовувати контрольно-
вимірювальні колонки (пункти) катодного захисту. Кілометрові стовпчики
повинні бути пофарбовані в оранжевий колір.
Розпізнавальні, попереджувальні і сигнальні знаки місця знаходження
трубопроводів повинні забезпечувати:
- візуальне виявлення трубопроводу під час патрулювання будь-яким
способом;
- визначення місцеположення трубопроводу під час виконання будь-яких
робіт в його охоронній зоні.
На щиті розпізнавального знака повинна бути така інформація:
- назва трубопроводу або споруди, яка входить до його складу;
- прив’язка знака до траси (кілометр, пікет, глибина залягання
трубопроводу);
- розміри охоронної зони;
- телефони і адреса диспетчерської та аварійної служб виробничого
підрозділу, який експлуатує дану ділянку.
На землях сільськогосподарського призначення стовпчики встановлюють,
як правило, на межах полів, лісосмуг, біля автодоріг та залізниць. Установку
знаків позначень магістральних трубопроводів необхідно оформляти спільними

52