Page 90 - 6745
P. 90

Поглинання  ультразвуку  призводить  до  перетворення  енергії  хвилі  на
               тепло  і  до  збільшення  температури  середовища,  котре  застосовується  для
               ультразвукової гіпертермії новоутворень.

                        Частоти  в  1  -  2  МГц  і  вище,  які  використовують  у  діагностиці,  не
               спричиняють помітного підвищення температури тканин.

                        Розсіювання  ультразвуку  на  різних  структурних  рівнях  неоднакове.  У

               великих  судинах  на  межі  між  кістками  і  м'якими  тканинами  інтенсивність
               розсіювання  ультразвуку  буде  високою,  у  крові  —  низькою.  Середня
               інтенсивність  розсіювання  ультразвуку  характерна  для  більшості  тканинних
               структур (органи черевної порожнини).

                        У  кожному  середовищі  ультразвукова  хвиля  загасає,  а  її  інтенсивність
               зменшується.  У  багатьох  м'яких  тканинах  ультразвук  загасає  однаково.

               Загасання збільшується із збільшенням частот УЗК.
                        Акустичний  опір  (імпеданс)  тканини  впливає  на  поширення  в  ній
               ультразвуку.  Його  величина  обчислюється  шляхом  множення  щільності
               тканини  на  швидкість  поширення  в  ній  ультразвуку.  За  виключенням  кісток,

               органів і тканин, що містять повітря, акустична щільність тканин коливається
               від 1 380 000 до 1 700 000.
                        Чим  більша  різниця  акустичного  опору  між  двома  середовищами,  тим

               більше звук відбивається від їхньої межі і тим менше проходить через неї.
                        Межа між двома тканинами з різним акустичним опором отримала назву
               розмежовувальна поверхня. Вона спричиняє відбиття частини звукової хвилі, а

               також зумовлює відхилення (рефракцію) тієї частини хвилі, яка проникла за цю
               межу, та призводить до зміни її енергії.
                        Відбиття  ультразвуку.  Якщо  ультразвук  проходить  через  однорідне

               середовище,  то  рух  його  центрального  променю  представляє  собою  пряму
               лінію. Досягнувши межі розділу середовищ з різним  ультразвуковим опором,
               одна  частина  ультразвукового  сигналу  відбивається,  а  друга  продовжує  свій
               шлях  через  це  середовище.  Відбиття  виникає  в  тому  разі,  коли  різниця

               акустичного опору (імпедансу) становить 1%. Коефіцієнт відбиття залежить від
               різниці  ультразвукового  опору  на  межі  розділу  середовищ.  Таким  чином,

               відбиття  на  межі  розділу  тканина-повітря  виявляється  значно  більше,  ніж  на
               межі  розділу  тканина-рідина.  Як  правило,  діагностичний  ультразвук  не
               проходить  через  повітря  у  зв'язку  з  повним  його  відбиттям.  На  межах  інших
               середовищ відбиття менше.

                        Дзеркальне  відбиття  зустрічається  в  разі  падіння  звукового  пучка  на
               рівну  поверхню  розділу,  якщо  її  протяжність  перевищує  довжину  хвилі,
               причому кут падіння дорівнює кутові відбиття.
   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95