Page 86 - 6745

(менший ніж Т1) призводить до інверсії магнітних моментів протонів. При
цьому, не змінюючи напрямку руху за годинниковою стрілкою, швидші
магнітні моменти протонів доганяють повільніші, і в момент їхної сумації –

рефазування виникає єхо-сигнал. Час від подачі 180° імпульсу до виникнення
МР-луна визначається як луно-час, а послідовність подачі імпульсів як спін-

луно послідовність (рис. 1.23,б).

Отримати рефазування магнітних моментів після 90° імпульсу можна,
змінивши напрямок градієнтного імпульсу на протилежний. Це призводить до
зміни напрямку руху дефазованих магнітних моментів протонів також на
протилежний — проти годинникової стрілки. Внаслідок цього відбувається

їхня сумація з утворенням загального магнітного моменту талунг-сигналу. Така
послідовність одержання імпульсів, отримала назву луноградіентної. За часом

вона коротша, ніж спін-луно послідовність (рис. 1.23 в).
Для отримання візуального зображення треба визначити силу імпульсів
у кожній конкретній точці досліджуваного шару. Для цього його, як і в разі КТ,

розглядають як суму окремих об’ємів — вокселів.
Після надання 90° та градієнтного імпульсів кожен виокремлений
елемент об’єму (воксел) має власний вектор намагнічування. Сила сигналу від
кожного воксела та його орієнтація в просторі визначаються в цифрових

величинах за допомогою комп’ютера. Проекція воксела на площину отримала
назву пікселя. Сила сигналу, що надходить, відображається на екрані монітора
чи іншому носії візуального зображення в сірій чи кольоровій шкалі видимого

спектра. Що дрібніші обчислювальні об’єми, то точніше зображення
досліджуваного об’єкта. Контрастність зображення залежить від різниці між
силою імпульсів на поряд розташованих ділянках досліджуваного шару.

Оператор МРТ повинен, ураховуючи характер досліджуваного об’єкта,
вибрати той проміжок часу між подачею радіочастотних сигналів, який є
оптимальним для контрасту між тканинами. Обраний оператором інтервал між
радіочастотними імпульсами називають повторним —репетиторним часом —

ТR. Т1-зважене зображення отримують при ТR, близьким 500 мс. Збільшуючи
ТR понад проміжок часу, який потрібний для відновлення Мz, вдається

уникнути ефекту контрастності тканин за Т1 і, відповідно, отримати
зображення, зважені за Т2 та за протонною щільністю. Таким чином,
формування контрастного зображення на МРТ залежить як від властивостей
тканин, що визначаються щільністю протонів і часом релаксації Т1 і Т2, так і

від параметрів, котрі регулюються оператором: часом між радіочастотними
(резонансними) імпульсами (ТR.), луно-часом та послідовністю подачі

сигналів.
На природний контраст, крім протонної щільності, релаксаційного часу
(Т1 і Т2) впливає також швидкість циркуляції крові. Якщо кров, що витекла із
судин, дає високий (яскравий) сигнал, то циркулююча кров здебільшого не