Page 83 - 6745

тканинах Т1-релаксація становить близько 500 мс, широко варіюючи залежно
від особливостей їхної будови. У жировій тканині із середніми за розмірами та
рухомістю молекулами Т1 найкоротший, а кількість імпульсів найбільша.

Зображення, контрастність яких побудована з урахуванням різниці Т1 у
суміжних тканинах, мають назву Т1-зважених зображень.

Фізичною основою Т2-релаксаціі є взаємодія тканинного магнетизму з

протонами. Т2 є показником поступового згасання тканинного магнетизму на
площині х-у (Мху) після виключення 90° імпульсу і визначається як час,
протягом якого Мху втрачає 63% від своєї максимальної напруги. Після того як
минає 4-5 проміжків часу, рівних Т2, Мху повністю зникає. Проміжок часу Т2

варіює залежно від фізичних та хімічних властивостей тканин. Щільні тканини
мають стабільні внутрішні магнітні поля, і тому процесія протонів у них

швидко згасає, а індукція енергії швидко знижується, посилаючи багато
електромагнітних хвиль різної частоти, тому Т2 є коротким. У рідинах
внутрішні магнітні поля нестабільні і швидко стають рівними 0, меншою мірою
впливаючи на процесію протонів. Тому частота протонів, які перебувають у

процесії в рідині є великою, електромагнітні імпульси слабкими, а Т2
релаксація відносно довгою.
У паренхіматозних тканинах Т2 становить близько 50 мс, тобто в 10

разів коротший, ніж ТІ. Варіації часу Т2 позначаються на величині
електромагнітних імпульсів (МР). Тому зображення, побудоване на їхньому
обчисленні, називається Т2-зваженими зображенням. Його виявленню

заважають сигнали, що надходять від Т1, тому реєстрація Т2-зваженого
зображення досягається тим, що вводиться інтервал часу –луно-час між 90º
імпульсом і виміром індукованого ним МР. Протягом луно-часу Мху поступово

знижується внаслідок Т2-релаксації. Шляхом реєстрації амплітуди МР-сигналу
наприкінці луно-часу визначається різниця Т2 в різних тканинах. Визначення
сили сигналів на ТІ і Т2 зважених зображеннях дозволяє розрізнити тканини,
від яких вони надходять (табл. 1.9).

Методика дослідження. Магнітно-резонансне дослідження проводять
шляхом пошарового вивчення певної анатомічної ділянки чи органу. На відміну

від звичайної і комп’ютерної томографії шар, що виділяється, може мати будь-
який напрямок щодо основних площин тіла. Вибір томографічного шару
зумовлюється створенням оптимальних умов для візуалізації відповідної
ділянки.

Виділення досліджуваного шару на МРТ досягається в тому разі, коли
радіочастотні імпульси перетворювача збігаються з резонансною частотою
протонів і індукують МР сигнал. Для цього за допомогою градієнтних котушок

створюють додаткове слабке магнітне поле, яке за напрямком відповідає
досліджуваному шару. Під дією градієнтного поля сила основного магнітного
поля на цьому рівні зростає лінійно (рис.1.23, а) у двох взаємно