Page 17 - 6732

17

електричного поля зростає обернено пропорційно до відстані між

електродами [3, 14, 19]:

U
E 
s

де U - різниця потенціалів електрод-інструмента і заготовки;

s - зазор між електродами.

Рис. 2.2. Схема формування міжелектродного зазору під час електроерозійного

оброблення

Найбільша напруженість виникає на ділянці, де міжелектродний зазор

мінімальний, тобто вона залежить від нерівностей на інструменті і

4
заготовці, від наявності і розмірів електропровідних частинок, що
знаходяться у міжелектродному проміжку. На рис. 2.2 зображено зазор s

між електродом-інструментом З і заготовкою 4. Напруженість поля в

районі виступу буде найбільшою, що підвищує імовірність пробою

міжелектродного проміжку саме у цій точці. Крім того, напруженість

залежатиме від наявності електропровідних частинок 1 у потоці

діелектричної рідини 2. Частинка 1 з розміром h зменшує розрахунковий
ч

зазор до розміру s  s . Якщо не враховувати можливості присутності у
1
2
проміжку таких частинок, то потрібно було б у розрахунках прийняти

зазор таким, що дорівнює s . Оскільки дійсний зазор буде менший, ніж

відстань між електродами, то напруженість поля на ділянках, де є

електропровідні частинки, виявиться вищою [3].

Якщо електроди зближувати до відстані кількох десятків мікрометрів,

то в окремих місцях напруженість поля може досягти значення, за якого у