Page 162 - 6732

162

Для різних сплавів пасивація настає за різної напруги - залежно від

хімічного складу матеріалу заготовки, складу електроліту, його температури,

умов протікання рідини у міжелектродному проміжку, густини струму. Якщо

обробляють нержавіючі сталі, то пасивація проявляється дуже слабко і з ростом

напруги сила струму росте аж до пробою проміжку. Такі сталі і сплави

називаються слабкопасивними. Для титанових, вольфрамоко- бальтових та

інших сплавів спостерігається значна пасивація. З метою поліпшення анодного

розчинення таких сплавів в електроліт вводять іони брому і йоду, що

активізують процес. Механізм активізації пояснюють тим, що активуючі іони

проникають у поверхню металу і витісняють кисень із плівки, а це, своєю

чергою, усуває її пасивуючу дію. Швидкість анодного розчинення в таких

електролітах значно вища. З іншого боку, високоактивні електроліти

викликають інтенсивне розчинення не тільки оброблюваної ділянки, але й усієї

навколишньої його зони, що знижує точність оброблення. Підвищення

температури електроліту до 315...325 °С викликає зростання активності аніонів

і розчинення оксидної плівки. Для усунення пасивації поверхні застосовують

коливання електродів з ультразвуковою частотою. За впливу ультразвуку

міцність плівки знижується, її легше видаляти з поверхні. Ультразвукові

коливання можна подавати на інструмент, деталь чи в електроліт у

міжелектродному проміжку. Можна механічно видаляти плівку різними

скребками, абразивним інструментом. При цьому прискорюється розчинення

металу з ділянок, з яких знята плівка і можна домогтися вибіркового видалення

припуску з заготовки, тобто підвищити точність формоутворення.

Відомим є метод механічного руйнування оксидної плівки додаванням

до електроліту абразивних зерен. Прокачування такої суспензії через

міжелектродний проміжок сприяє знищенню оксидного нашарування на аноді,

проте виникають проблеми, пов’язані з абразивним зношуванням електрод-

інструмента та складністю регенерації відпрацьованого електроліту.

Марки сталей