Page 84 - 6723
P. 84

в основному до типу структурних і структурно-адсорбційних.
                            Осідання природних основ з глинистих порід коливається від
                            кількох  сантиметрів  (діагенетичні  глинисті  породи,  морські
                            суглинки)  до  кількох  десятків  сантиметрів  (лиманні  і  озерні
                            відклади,  сучасні  алювіальні  відклади).  Під  гідротехнічними
                            та іншими масивними спорудами сумарна величина осідання
                            може  становити  до  кількох  метрів.  Прогнозні  розрахунки
                            осідань споруд виконуються методами механіки грунтів.
                                  Велике практичне значення має розвиток осадки споруд
                            в  часі.  Цей  процес  отримав  назву  консолідації.  Практика
                            показує,  що  тривалість  осідання  залежить  від  будови,
                            літологічного  складу  і  стану  гірських  порід.  У  більшості
                            випадків вона завершується в будівельний період, але інколи
                            розтягується  на  роки  і  навіть  десятиліття.  Найшвидше
                            завершуються  деформації  у  скельних  породах.  Порівняно
                            швидко  завершується  консолідація  піщаних  порід,  а  у
                            глинистих затягується на місяці і роки. Існує так звана теорія
                            фільтраційної  консолідації,  згідно  з  якою  головну  роль
                            відіграє  відтискання  води,  що  заповнює  поровий  простір,
                            оскільки  без  такого  відтискання  ущільнення  порід  стає
                            практично неможливим.
                                  Великі осідання не становлять безпосередньої небезпеки
                            для споруди, якщо вони цілком рівномірні. В цьому випадку у
                            тілі споруди не виникає небезпечних розтяжних і згинаючих
                            напружень, які погано витримує цегляна кладка, бетон та інші
                            будівельні  матеріали.  Однак  на  практиці  рівномірна  осадка
                            спостерігається як рідкісний випадок і лише при невеликих її
                            значеннях.  Пояснюється  це,  з  одного  боку,  особливостями
                            напружень  під  фундаментами  споруд,  а  з  іншого  –
                            неоднорідністю товщі гірських порід в основах.
                                  Нормальні  стискаючі  напруження  під  фундаментом
                            концентруються  в  його основній,  центральній  частині.  Тому
                            навіть  при  цілком  рівномірному  навантаженні  поверхня
                            основи  повинна  прийняти  форму  чаші,  ввігнутої  в  центрі  і
                            піднятої по краям. Вирівняти осадку могли б або нерівномірне
                            завантаження  фундаменту  із  збільшенням  навантаження  по
                            краях, або застосування ідеально жорсткого фундаменту. Але
                            ці  заходи  практично  нездійсненні.  Тому  навіть  при  цілком
                            однорідній  основі  нерівномірність  осадок  є  неминучою.  Під
                            граничною  деформацією  природної  основи  розуміють
                            деформацію,  яка  приводить  надфундаментну  будову  в  такий
                            стан, що не задовольняє експлуатаційним вимогам.



                                                           83
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89