Page 13 - 6723
P. 13

міцних і стійких скельних породах. Корінні породи мають, як
                            правило,  більшу  міцність,  ніж  глинисті  алювіальні.  Корінні
                            породи  більш  однорідні  за  глибиною  і  площею  поширення,
                            що  убезпечує  основу  споруди  від  нерівномірного  осідання.
                            Корінні  породи  мають  більшу  щільність  і  не  схильні
                            ущільнуватися під дією динамічних навантажень.
                                  Найбільш несприятливими для будівництва, очевидно, є
                            відклади  заплавних  терас,  а  особливо  мулисто-глинисті
                            відклади  стариць.  Породи,  які  заповнюють  стариці,  –  це
                            мулисто-глинисті       утворення,     збагачені     органічними
                            рештками.      Вони      перебувають      у    водонасиченому,
                            м‘якопластичному,  а  інколи  і  текучому  чи  приховано
                            текучому  стані.  Ці  породи  часто  наділені  тіксотропними
                            властивостями  і  мають  велику  стисливість  та  низький  опір
                                                                              0
                            зсувним зусиллям (кут внутрішнього тертя  , а зчеплення
                            порядку  кількох  тисячних  долей  МПа).  Старичні  породи
                            нестійкі  у  стінках  котлованів  і  виїмок,  дають  великі  й
                            нерівномірні  осідання,  а  інколи  й  витискаються    під  вагою
                            споруди.  Породи  з  такими  ж  властивостями  можуть
                            зустрічатися і в складі заплавних відкладів (не терас).
                                  Під час інженерно-геологічної оцінки окремих елементів
                            річкових долин слід рахуватися з тим, що часто в заплавних і
                            руслових відкладах можуть у великих кількостях зустрічатися
                            так звані “топляки”, тобто поховані в алювіальних відкладах
                            дерева,  нанесені  річкою.  Інколи вони  зустрічаються    цілими
                            пластами, що ускладнює роботи під час проходження різних
                            виїмок.
                                  На  вимогу  сучасних  нормативних  документів  під  час
                            геоморфологічних  досліджень  встановлюється  раціональний
                            об’єм  і  характер  розвідувальних  робіт,  до  яких  висуваються
                            наступні вимоги:
                                  1.   Кожний  геоморфологічний  елемент  повинен  бути
                            охарактеризований виробками.
                                  2.   На  більш  пізніх  стадіях  досліджень  виробки
                            повинні згущуватися.
                                  3.   Дуже  бажаним  є  висвітлення  місць  стикання
                            окремих  геоморфологічних  елементів  (наприклад,  місце
                            переходу делювіальних відкладів в алювіальні).
                                  4.   Отримані  для  одного  геоморфологічного  елементу
                            дані можуть переноситися на такі ж елементи, розташовані в
                            районі досліджень.
                                   Що  стосується  техніки,  то,  наприклад,  обводнені
                            заплавні відклади доцільно проходити механічним бурінням з


                                                           12
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18