Page 32 - 6717

Верхній (нижній) рівень фактора – максимальне (мінімальне) значення,
яке набуває фактор в межах області варіювання.

Базовий (середній, нульовий) рівень фактора – середнє між максималь-
ним і мінімальним рівнем значення фактора.

Інтервал варіювання фактора – різниця між верхнім і нульовим рівнями
фактора (або між нульовим і нижнім).

План експерименту – сукупність дослідів необхідних і достатніх для роз-

в’язку поставленої задачі із заданою точністю.

Матриця планування експерименту – план експерименту, записаний у

вигляді таблиці, строки якої відповідають експериментальним значенням про-

ведених дослідів, а стовпці – значенням факторів.

Кожний фактор в матриці планування експерименту приймає тільки два

значення – верхнє і нижнє. В процесі досліджень верхні та нижні значення

факторів комбінують у всіх можливих поєднаннях. Дослід, в якому реалізу-

ються всі можливі неповторювані сполучення рівнів факторів називається пов-

ним факторним експериментом. Кількість експериментальних точок необхідних

для розв’язку поставленої задачі становить:

k
N  n , (1)

де n – кількість рівнів факторів;

k – кількість факторів, вплив яких вивчається.

Матриця для трифакторної функції відгука y  f (х , х , х ) містить 8
1 2 3
дослідів. Геометричною інтерпретацією повного факторного експерименту є

куб, кординати вершин якого визначають умови досліду.

Всі фактори мають свої значення, фізичний зміст та одиниці
вимірювання. Значення факторів в експериментально-статистичному моделю-

ванні називають натуральним. Для отримання можливості введення факторів в
план експерименту використовують формалізацію системи позначень, яку

називають кодуванням факторів. В процесі формалізації значення всіх факторів
приводять до однакової безрозмірної шкали. У відповідності до процедури