Page 20 - 6712

середовищ і вібрацій в порівнянні з аналогічними деталями,
виготовленими за технологією гарячого кріплення.
В процесі проектування, освоєння і виробництва гумо-
вих технічних виробів часто виникає необхідність у відпра-
цюванні технології виготовлення гумометалевих конструкцій
з метою забезпечення необхідної їх якості і в першу чергу
достатньої міцності кріплення гуми до металу. Для визна-
чення міцності з’єднання гума-метал використовується метод
відриву, який реалізовується в лабораторних умовах на
спеціальних випробувальних зразках (рис. 5).

1 2
3

Рисунок 5 – Зразок для визначення міцності з’єднання гума-
метал при відриві:
1 – металевий диск; 2 – гумовий циліндр; 3 – палець

Зразок представляє собою укорочений циліндр висотою
2 ± 0,5 мм і діаметром 25 ± 0,2 мм, основи якого приклеєні або
привулканізовані до металевих дисків. Диски мають з однієї
сторони палець з отвором для закріплення зразка в спеціальне
приспосіблення розривної машини невеликої потужності.
Навантаження на зразок створюється таким чином, щоб сила
відриву діяла перпендикулярно до поверхні відриву.
Міцність з’єднання гума-метал обчислюється за форму-
лою
P
  , (3)
S
де Р – навантаження, при якому проходить відрив, Н; S –
2
площа перерізу зразка, м .
Характер руйнування з’єднання може бути наступним:
відрив по гумі; повне оголення металу; відрив по клеєвій
плівці, що залишилася на металі.

20