Page 118 - 6704

коли Q=15. Будь-яке поєднання обсягів виробництва Q 1 і Q 2,
яке в сумі дає 15 максимізує сукупний прибуток.
Крива Q 1+Q 2=15, яка називається кривою контракту,
вказує на різноманітні поєднання Q 1 і Q 2, які максимізують
сукупний прибуток. Якщо фірми погоджуються ділити
прибуток порівну, вони будуть виготовляти Q 1=Q 2=7,5, тобто
по 7,5 одиниць продукції кожна. Як і очікувалось, обидві
фірми виготовляють тепер менше і отримують більші
прибутки, ніж за рівноваги Курно.
На рис. 8.5 показано також конкурентні обсяги
виробництва, отримані при встановленні ціни на рівні
граничних затрат (Q 1=Q 2=15). В цій ситуації (конкурентна
рівновага) кожна фірма отримує нульовий економічний
прибуток.
Таким чином, рівновага Курно значно вигідніша для
фірм ніж ідеальна конкуренція, але не така вигідна, як
результат за умови взаємних домовленостей (змови).
Проблеми ціноутворення в умовах олігополії. На
практиці фірми не так часто орієнтуються на агресивну
конкуренцію і низькі прибутки. Часто фірми встановлюють
різні обсяги виробництва і ціни по декілька разів, постійно
спостерігаючи за поведінкою конкурентів і приймаючи
відповідні рішення. В підсумку деколи переважає олігопольна
координація і співпраця.
Більшість фірм уникає встановлювати низькі ціни,
оскільки це може викликати відповідну реакцію конкурентів і
привести до цінової війни. Однак, можливі ситуації, за яких
окремі фірми обирають стратегію агресивної конкуренції з
метою захоплення більшої долі ринку.
Фірми можуть йти на неявну мовчазну згоду, але вона не
є тривалою, особливо стосовно цін. Ось чому для багатьох
олігопольних галузей характерною є жорсткість цін. Навіть
якщо змінюються затрати чи попит, фірми, зазвичай, не
схильні до зміни цін, оскільки в протилежному випадку це

118