Page 33 - 6699

де h м . .о – втрати напору в місцевих опорах, для магістральних трубопроводів
приймаються в межах 1- 2 % від втрат напору на тертя;
z  – різниця геодезичних позначок кінця і початку трубопроводу;

h – залишковий напір в кінці трубопроводу, приймається в межах від 20 м до 40 м.
k
Прийнявши втрати напору у місцевих опорах рівними 2 % від втрат напору на
тертя h м. о. = , 0 02 h , а залишковий напір в кінці трубопроводу h = 30 м , визначимо

k
величину загальних втрат напору за формулою (6.30)

Н заг 2 = , 1 02 1937 6 , − 75 + 30 = 1931 4 , м .

Кількість перекачувальних станцій на нафтопроводі визначається за форму-
лою

H
n = заг , (6.31)
p
H нс р

де Н нс p – розрахунковий напір магістральних насосів проміжної НПС за розра-

хункової продуктивності трубопроводу.
За відсутності необхідності дроселювання на виході НПС величина напору
H нс р приймається рівною напору, що створюють насоси проміжної НПС Н за
нс
розрахункової продуктивності

H нс р = H нс = rh , (6.32)

де r - кількість насосів, що працюють послідовно на проміжній станції;
h - напір одного магістрального насоса.
У разі обмеження тиску на виході НПС

P доп
H нс = − h , (6.33)
п
р g 

де P доп – допустимий тиск в трубопроводі, Па;
h – значення підпору, що забезпечує безкавітаційну роботу магістральних
п
насосів, м;
3
 – розрахункова густина нафтопродукту, кг/м .
Одержане (розрахункове) значення кількості станцій заокруглюють до цілого
числа n. Методиками технологічного розрахунку трубопроводів рекомендується
проводити заокруглення в меншу сторону у тих випадках, коли дробова частина
розрахованої кількості НС менша 0,2, в іншому випадку доцільно заокруглити кі-
лькість станцій у більшу сторону.

32