Page 70 - 6660

ґрунтується на функціональній залежності між національним доходом і

податками. Це означає, що сума вилучених податків(за інших рівних умов)

залежить від обсягу національного доходу. Чим вищий рівень національного

доходу, тим більша сума податків надійде до бюджету. І навпаки, коли при

кризовому падінні виробництва національний дохід знижується, сума податків

скорочується. Такий характер податків, із погляду Дж. Кейнса, забезпечує

певну автоматичну гнучкість економічної системи. Це положення він

відносить, насамперед, до індивідуального прибуткового податку. Його

справляння за прогресивними ставками призводить до більших коливань у рівні

податку, ніж доходу. Вони тим більші, чим стрімкіша крива податкових ставок і

чим більші коливання обсягу національного доходу. Так визначаються

регулюючі можливості прибуткового податку. При кризовому падінні

виробництва і зростанні безробіття податки, автоматично скорочуючись,

сприяють зростанню доходів, що пробуджує «схильність до споживання» і

стимулює попит.

Дж. Кейнс вважав, що люди мають схильність збільшувати своє

споживання зі зростанням доходу, проте більшою мірою зростає «схильність до

заощадження». Звідси він робить висновок про необхідність розроблення

податкової політики щодо вилучення надмірних заощаджень. З цього погляду

надається перевага такій шкалі ставок за особистим прибутковим податком, яка

сприяла б перерозподілу доходу від осіб, що мають заощадження, до осіб, які їх

інвестують. Надмірні заощадження, вилучені за допомогою податків через

державний бюджет, повинні трансформуватись в інвестиції. При цьому він

зазначав, що подібні погляди часто розглядаються як зазіхання на капітал,

необхідний для розширеного відтворення. Проте, на його думку, йдеться про

потребу вилучення частини фінансових фондів, не вкладених в інвестиції.

Надмірні заощадження можуть стимулювати економічне зростання тільки в

72