Page 21 - 6660

католицькій, згідно з якою накопичення багатства було гріхом), християнин не

повинен прагнути до накопичення грошей і майна. Багатство може бути тільки

в руках церкви, монарха або вищої аристократії. Економічні ідеї зростання

багатства для накопичення капіталу отримали ідейну підтримку нової церкви.

Основною проблемою меркантилістської теорії було визначення

методів збагачення нації з метою економічного розвитку. Меркантилісти ввели

в науковий обіг макроекономічну категорію «національне багатство» як

загальне благо, необхідне для держави. Предметом теоретичного дослідження

стала сфера обігу(передусім зовнішня, а також внутрішня торгівля і грошовий

оборот), методами дослідження — описовий, історичний і порівняльний.

Ранній меркантилізм в економічній літературі називають також монетаризмом.

На думку його представників, джерелом зростання національного багатства

було накопичення грошей у вигляді дорогоцінних металів, а самі гроші

розглядалися як активний фактор економіки.

У працях раннього меркантиліста Ж. Бодена(1530–1596)

обґрунтовується положення про те, що ціна товарів визначається попитом і

пропозицією. В економічній літературі його називають автором першої версії

кількісної теорії грошей. Пізніше меркантилісти виступили з критикою

монетаристської теорії і практики і ввели поняття «капітал». Основою

зростання національного багатства вони вважали зовнішню торгівлю із

переважанням експорту над імпортом, а для досягнення цієї мети, на їхню

думку, необхідно було розвивати експортні галузі економіки.

Представник англійського меркантилізму Томас Мен (1571–1641)

стверджував, що багатство Англії — в зовнішній торгівлі, а баланс зовнішньої

торгівлі є регулятором багатства. Успіхи накопичення багатства він пов’язував

із розвитком промисловості, тобто з економічним розвитком.

Найвідомішим представником меркантилізму у Франції був Антуан
Монкретьєн (1575–1621). У1615 р. вийшов у світ його «Трактат з політичної

23