Page 100 - 6660

зокрема збільшити частку витрат, пов'язаних із заохоченням НТП, розвитком

суспільства, науки; при цьому особливе місце відводиться "інвестиціям у

людину".

Окрему увагу в теорії неоконсервативної школи приділено податкам.

Вони розглядаються як засіб впливу на формування заощаджень, що

визначають розмір капітальних вкладень і, в кінцевому підсумку, пропозицію,

тобто обсяг виробництва товарів. Податкова політика повинна бути

"нейтральною" щодо економіки, що сприяє розвиткові ринку.

Неоконсерватори відновлюють принцип "здорових" фінансів, тобто

обов'язкової щорічної рівноваги між бюджетними доходами й видатками,

оскільки дефіцитність державного бюджету є серйозною перешкодою для

стійкого розвитку економіки, причиною зростання державних боргів та

інфляції. Загалом фінансова політика неоконсерваторів мала на меті створення

довгострокових стимулів економічного зростання, досягнення довгострокової

ефективності суспільного розвитку.

Наприкінці XX ст. фінансова наука характеризувалася активним

розвитком, по-перше, теорії корпоративних фінансів, по-друге, теорії

інвестицій або інвестиційного аналізу. Треба сказати, що деякі сучасні автори

під теорією фінансів розуміють науку про закономірності функціонування

фінансових ринків і методи оцінки цінних паперів. І справді, якщо до початку

XX століття юна розвивалась як теорія державних фінансів, то починаючи з

другої його половини — як теорія ринків капіталу.

Водночас провідні науковці й надалі звертають увагу на проблеми

державних фінансів, що відбивається в розвитку теорії суспільних благ (Р.

Масгрейв, Е. Ліндаль, Т. Гроувз), теорії державних підприємств (В. Баумоль, Д.

Бредфорд), економічної теорії конституції та правил прийняття рішень (Дж.

Б'юкенен, Г. Туллок), економічної теорії демократії (А. Даунз, У. Нордгауз, Б.
Фрей), теорії оптимального оподаткування (П. Даймонд, Д. Мірліс) та інших18.

102