Page 138 - 6631

ТЕМАТИКА ПОВІДОМЛЕНЬ І РЕФЕРАТІВ

обсяг реферату – 10-15 сторінок машинописного формату (А-4) – правила щодо оформлення
та написання є аналогічними як і до курсових робіт
1. Філософські ідеї томістів.
2. Релігійна філософія ХХ ст..
3. Філософія постмодерністів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. У чому полягає антропологізм матеріалістичної філософії Людвіга Фейєрбаха?
2. Чому період кінця XIX – початку XX ст. у Росії нерідко називають духовним ренесансом?
3. Які основні проблеми ставила російська філософія першої половини XX ст.?
4. Назвіть основні тенденції некласичної філософії кінця XIX ст.
5. Які фактори впливають на еволюцію сучасної західної філософії?
6. Назвіть напрями філософії XX ст., пов’язані із захистом та поновленням класичних
філософських традицій.
7. Що таке сцієнтизм та антисцієнтизм?
8. Що таке ірраціоналізм?
9. Які історичні форми має позитивізм?
10. У чому полягає подібність та своєрідність філософських поглядів логічних позитивістів та
постпозитивістів?
11. Що таке принцип верифікації?
12. Яка різниця між фрейдизмом та неофрейдизмом?
13. Який зміст філософської категорії «екзистенція»?
14. Чи є екзистенційна філософія гуманістичною?
15. У чому полягає суть еволюції релігійної філософії XX ст.?
16. У чому полягають основні завдання філософії в сучасний період?
17. Які найтиповіші риси основних філософських напрямів і шкіл XX ст.?
18. Визначте основні риси марксистської філософії.

ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ ЗАВДАННЯ
(законспектувати у зошиті для підготовки до семінарських занять)

Верифікація – це…
Фрейдизми – це
Позитивізм –
Неопозитивізм –
Сцієнтизм –
Екзистенція –
Марксизм -…?

МЕТОДИЧНЕ ЗАВДАННЯ
(відобразити у конспекті підготовки до семінарського заняття):
1. Прокоментуйте вислови:
1. «Найпотужніший стимул людської діяльності – майновий інтерес « (Макіавеллі).
2. «Природа … є не що інше, як Бог у речах» (Д. Бруно).
3. «Свобода – це пізнати необхідність» (Б. Спіноза).
4. «Я мислю, отже, я існую!» (Р. Декарт)
5. «Якщо хочеш бути ціллю, а не засобом, то чини іншим так, як хочеш, щоб чинили тобі»
(І. Кант).

138