Page 293 - 6624

Прогнозування розвитку аварії ведеться за тисками в
плановому режимі експлуатації (розглядається “найгірший”
випадок, оскільки тоді об’єми аварійних витікань будуть
максимальними).
Об’єм нафти, яка може потенційно витекти з дефекту
при наявності аварійної ситуації, складається з об’ємів
забруднення при розливі на поверхні ґрунту, випаровування в
атмосферу, насичення та фільтрації нафти в масиві ґрунту.
Підземні води зони аерації, захищені від техногенного
забруднення шаром ґрунтів різного літологічного складу та
різної товщини, який відіграє роль екрану і служить основою
(фундаментом) для нафтопроводу. Наприклад, нафтопровід
“Одеса-Броди” прокладений у різних ґрунтах: пісках,
супісках, суглинках та глинах. Вони мають різні фільтраційні
властивості і при аварійних викидах нафтопроводів захисна
роль їх буде різна.
Масштаби забруднення зони аерації у районі
розташування нафтопроводів при їх відмові в основному
залежать від об’єму витоку нафти, проникності ґрунтів, їх
потужності, рельєфу місцевості, глибини залягання ґрунтових
вод, їх живлення та розвантаження.
Процес забруднення зони аерації при витоках нафти на
земній поверхні розділяється на три стадії.
Перша стадія характеризується утворенням
поверхневого ареалу шляхом заповнення нафтою заглибин на
поверхні землі. На другій стадії проходить, головним чином,
вертикальна інфільтрація нафти. Третя стадія
характеризується боковою міграцією нафти у ґрунтах, при
цьому у більш проникних ґрунтах цей процес проявляється у
значній мірі.
Наявність сучасних засобів геоінформаційного
моделювання дозволяє розв’язати задачі прогнозування
можливих наслідків аварій на трубопроводі в результаті
розгерметизації.
Загальна кількість нафти, яка може витекти з
аварійного дефекту з урахуванням фільтраційних
властивостей ґрунту
Q  q  q  q ,  ,10  8
0 в ст
де q 0 – витрата нафти, яка просочується з поверхні землі
(інфільтрація);
q в – витрата нафти, яка випаровується;

293