Page 17 - 6624

кілограмах, кубічних метрах і кіломолях, то відповідно
розрізняють питому масову c, об’ємну c' і молярну c"
теплоємності. Між масовою, об’ємною і молярною
теплоємностями існують такі прості залежності, справедливі
для нормальних умов:
c 
c  , (1.12)
M


c   c , (1.13)

 
c  22 4 , c (1.14)
Знаючи величини відповідних питомих теплоємностей
легко визначити кількість тепла Q, яку необхідно передати
газу з певною масою m, об’ємом V або кількістю молей m/M,
щоб змінити його температуру на величину T  T  T :
2 1
m
Q  cm (T  T )  c V (T  T  (T  T ) , (1.15)
) c
2 1 2 1 2 1
M
Оскільки температура газу може змінюватися за
постійного об’єму (V =const, ізохорний процес) і за постійного
тиску (p = const, ізобарний процес), то відповідно розрізняють
питому теплоємність за сталого питомого об’єму c v і сталого
тиску c p. Згідно з рівнянням Майєра (1842 р.), для ідеальних
газів масові теплоємності при різних термодинамічних
процесах пов’язані між собою через газову сталу:

с  с  , R (1.16)
р v
а оскільки газова стала R > 0, то очевидно, що с  с .
v
р
Відношення теплоємностей при різних процесах
називають показником адіабати:
c p
k  . (1.17)
c

Очевидно, що показник адіабати завжди більший від
одиниці.
Величину його за невисоких температур, ву межах від 0
до 100 °С, можна вважати сталою. Причому, розрахунки
показують, що для одноатомних газів приблизно можна

17